Cправа 22Ц-5254/2010                                                       Головуючий в суді І інстанції  Лаврік В. В.

   Категорія 01, 57                                                                       Доповідач  в суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року                                                                                                                   м. Київ

Колегія  суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

  головуючого судді:  Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., Мережко М. В.,

при секретарі  Вішик О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України            в м. Фастові Київської області  на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області про визнання дій неправомірними,  зобов»язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії,

встановила :

          У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він як інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, має право на державну пенсію, розмір якої не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем державна пенсія та пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується йому  в значно нижчому розмірі. А тому позивач, посилаючись на статтю 50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, № 10-рп від 22.05.2008 року просить суд визнати дії УПФУ в м. Фастові Київської області неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату вказаних пенсій з дня звернення з заявою до відповідача та з подальшим її перерахунком  на підставі вказаних вище вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня           2009 року позов задоволено. Визнано дії УПФУ  в м. Фастові Київської області щодо відмови провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсій ОСОБА_3 по інвалідності неправомірними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю як особі, віднесеній до І категорії , інваліду ІІ групи в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з  10 серпня 2009 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФУ в м. Фастові Київської області подало  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ                  в м. Фастові Київської області як потерпілий 1 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення  (а.с. 6) та є інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов»язаного з впливом аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді:  а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій  групі інвалідності  8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

ОСОБА_3, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримує пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Статтею 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України  (ст. 113 Конституції України).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України   № 1 від 03.01.2002 року   "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим  категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" суперечить вимогам ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається  КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.

Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема  п. 28 розділу 2  зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.

Рішення Конституційного Суду України  є обов’язковим до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначен о, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).  

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений                     (стаття 22).  

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним,  а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.  

За таких підстав апеляційна скарга УПФУ в м. Фастові Київської області не підлягає   задоволенню, а постанова суду першої інстанції  залишенню без змін.  

         Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області відхилити.

Постанову  Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня           2009 року залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді