Судове рішення #10590341

Справа № 22ц-5280/2010                             Головуючий в суді І інстанції Клочко В. М.

Категорія  01, 57                                               Доповідач в суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня  2010 року                                                                                                   м. Київ

         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:  Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., Мережко М. В.,

при секретарі  Вішик О. Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Сквирському  районі Київської області на постанову Сквирського районного  суду Київської області від 16 червня  2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов»язання нарахувати та виплатити  недоплачену  державну соціальну допомогу,

встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі                      30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому, як дитині війни, державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням  вже виплачених за цей період коштів.

Постановою Сквирського районного  суду Київської області від 16 червня  2009 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі  та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України                   «Про соціальний захист дітей війни», за період з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ у сквирському районі Київської області просить скасувати постанову суду та  ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ                                                    у Сквирському  районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку  у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка йому виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .

Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області відхилити.

Постанову Сквирського районного  суду Київської області від 16 червня  2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному  оскарженню не підлягає.

Головуючий

  Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація