Головуючий у 1 інстанції - Варенко О.П.
Справа № 22ц-2047/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Красвітної Т.П.
суддів - Черненкової Л.А., Дерев`янка О.Г.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа» про стягнення страхової виплати, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
20 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача на його користь суму страхової виплати у розмірі 39 511,03 гривні та пеню за прострочення виплати у розмірі 1013,73 гривні, посилаючись на те, що між сторонами у справі 02 вересня 2008 року укладено Комплексний договір № 06/02-031196 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків. 02 грудня 2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку 28 листопада 2008 року, але останній страховий акт не склав та не виплатив йому належну страхову суму, за що повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.
В судовому засіданні представник відповідача Стеценко Т.М. заявив клопотання про направлення справи до розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року справа передана на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 за підписом його представника за довіреністю ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати та передати справу на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, у зв’язку з підсудністю справи за місцем проживання позивача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та п.5 статті 110 ЦПК України що відноситься до компетенції Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, то на підставі п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду за місцем знаходження відповідача згідно до вимог ч.2 статті 109 ЦПК України. Місцезнаходження відповідача – м. Київ, вул. Глибочинська, 44, що знаходиться на території Шевченківського району м. Києва. Відповідно до вимог ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їх місцезнаходженням.
Проте повністю погодитися з висновком суду не можна.
Розглядаючи спір, судова колегія встановила, що спірні правовідносини випливають з договірних відносин сторін по договору добровільного страхування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що підсудність цієї справи відноситься до суду за місцем знаходження відповідача – юридичної особи.
За адресою юридичної особи зазначеної в договорі страхування: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 7/11 знаходиться Дніпропетровська дирекція ЗАТ «УСК «Княжа», що укладала договір страхування із позивачем на підставі положення та доручення.
Норми статті 110 ЦПК України поширюються на підсудність справ за вибором позивача, зокрема, п.5 цієї статті – позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися за місцем проживання споживача, або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
У позовній заяві позивач посилався на те, що він уклав з відповідачем Комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків № 06/02-031196 від 02 вересня 2008 року, та вважає, що відповідач не виконує вимог цього договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 15 ЦПК України, - суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Доводи апелянта про те, що виниклі правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», що надає йому право звернутися до суду за своїм місцем проживання, судова колегія вважає неспроможними, тому, що позовні вимоги про стягнення суми за договором страхування стосуються саме договірних відносин до яких застосовуються норми ЦК, а не норми Закону України «Про захист прав споживачів», тому що у вказаному Законі встановлено вичерпний перелік порушень прав споживачів та відповідальності за ці порушення (стаття 21-23), та до яких не можна віднести правовідносини сторін.
Відповідно до вимог статті 116 ч.1 – суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходження; 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; ч.4 – забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала судді про передачу справи іншому суду не відповідає вимогам статті 116 ЦПК України, тому, що місцезнаходження відповідача було відоме, що підтверджується позовною заявою (а.с.3), попереднє судове засідання у справі закінчено і справу призначено до судового розгляду (а.с.32) і судовий розгляд справи відкритий 02.02.2010 року (а.с.39), інших випадків передачі справи не встановлено, у зв’язку з чим не має підстави для передачі справи до іншого суду, та що законом заборонено.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, - розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції порушує норми процесуального права – статті 116 ЦПК України, та вважає за необхідне постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за місцезнаходженням відповідача на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва за загальною підсудністю у зв’язку з відсутністю для цього законних підстав.
Керуючись ст.ст.304,307, п.2 ч.1 ст.312, п.2 ч.1 ст. 324, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року про передачу справи іншому суду – скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача Стеценка Тараса Миколайовича про направлення справи до розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді колегії