Головуючий у 1 інстанції - Зосименко С.Г.
Справа № 22ц-2759/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Красвітної Т.П.
суддів - Дерев`янка О.Г., Черненкової Л.А.
при секретарі - Сичевської А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання частково недійсним кредитного договору та договору іпотеки; за зустрічним позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору іпотеки дійсною, -
В С Т А Н О В И Л А:
20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 23 листопада 2005 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 935-1-000-В/05, за умовами якого позивачу надано кредит в сумі 32 000 доларів США строком до 22 листопада 2026 року зі сплатою 10% річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору 23 листопада 2005 року укладено договір поруки № 935-1-000-В/05/2 між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за змістом якого ОСОБА_2 зобов’язалась перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань в повному обсязі, що виникли із кредитного договору, а також 23 листопада 2005 року укладено договір іпотеки між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 23 листопада 2005 року встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 9,5 %. 26 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 23 листопада 2005 року, якою встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами потягом перших 30 календарних днів, рахуючи з 26 червня 2008 року, у розмірі 14% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору. Крім того, 26 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору іпотеки від 23 листопада 2005 року, якою встановлено зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних. Однак, на думку позивача, зазначені додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені під впливом тяжкої обставини, а також вимоги спірних угод істотно порушують умови основних договорів. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати частково недійсним кредитний договір від 23 листопада 2005 року в частині підвищення процентної ставки, визнати частково недійсним договір іпотеки від 23 листопада 2005 року в частині підвищення процентної ставки, визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту від 26 червня 2008 року та визнати недійсною додаткову угоду № 2 до договору іпотеки від 26 червня 2008 року.
АКІБ «УкрСиббанк» звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсною додаткову угоду № 2 до договору іпотеки, укладену 26 червня 2008 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від нотаріального посвідчення додаткової угоди № 2 до договору іпотеки, хоча ця угода ним підписана та частково виконується ним. Просили задовольнити зустрічний позов, а у первісному позові відмовити.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року ухвалено: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі; зустрічні позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» задовольнити; визнати дійсною додаткову угоду № 2 до договору іпотеки № 10920561000/1 від 23 листопада 2005 року, яка укладена 26 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі заступника начальника відділення № 988 АКІБ «УкрСиббанк» Ткач Ю.В. та ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 17 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі третя особа у справі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1, - задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 лютого 2010 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2009 року скасоване, а справа направлена до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 23 листопада 2005 року укладено договір поруки між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за змістом якого ОСОБА_2 зобов’язалась перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, а також 23 листопада 2005 року укладено договір іпотеки між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1. 26 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 по договору про надання кредиту від 23 листопада 2005 року та додаткову угоду № 2 по договору іпотеки від 23 листопада 2005 року.
Задовольняючи зустрічний позов АКІБ «УкрСиббанк», районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 ухилявся від нотаріального посвідчення підписаної ним додаткової угоди № 2 до договору іпотеки, тому вказана додаткова угода визнається судом дійсною відповідно до вимог ст. 220 ЦК України.
Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення у справі.
Відповідно до статті 654 ЦК України, - зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Установлено, що договір іпотеки від 23 листопада 2005 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 7002.
Оскільки додаткова угода № 2 до договору іпотеки від 23.11.2005 року укладена 26 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, нотаріально не посвідчена, то вона може бути визнана недійсною.
Однак, за змістом частини другої статті 220 ЦК України, - у разі якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Тобто для визнання дійсним договору необхідна наявність певних умов, а саме: 1) доведеність домовленості сторін у договорі щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами; 2) доведеність відбуття повного або часткового виконання договору; 3) доведеність ухилення сторони у договорі від нотаріального посвідчення цього договору.
Тому недостатньо лише встановлення однієї умови, а саме: ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення додаткової угоди № 2 до договору іпотеки від 23.11.2005 року, - для визнання її дійсною.
Згідно до вимог частини першої ст.651 ЦК України, – зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно о п.9.4 Кредитного договору від 23.11.2005 року зміни в договорі оформлюються у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції у порушення статей 203 ЦПК України не з’ясував які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, не з’ясував волевиявлення учасника правочину, який має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, не визначився щодо характеру виниклих правовідносин та між якими особами.
Згідно до положень ст.213 ЦПК України, - суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції ухвалено у порушення вказаних вимог закону що є підставою для його скасування відповідно до вимог статті 309 ЦПК України.
У разі, якщо предметом спору є спільні права чи обов’язки відповідачів або права і обов’язки виникають з однієї підстави, то відповідно до статті 32 ЦПК України, позов пред’являється до цих відповідачів.
Установлено, що права і обов’язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли з кредитного договору та договору поруки, укладеного у забезпечення виконання боржником кредитного договору, тобто виникли з однієї підстави.
Тому процесуальне становище ОСОБА_2 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди до договору іпотеки дійсним в якості третьої особи є неправильним.
Суд має право залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача (стаття 33 ЦПК України), чого суд першої інстанції не виконав і таким чином, вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, що є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд на підставі ч.1 п.4 ст.311 ЦПК України.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст.303,304, п.5 ч.1 ст.307, ч.1 п. 4 ст. 311, ч.1 п.2 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2008 року – скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії