Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.В.
Справа № 22ц-2867/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -37
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Красвітної Т.П.
суддів - Дерев`янка О.Г., Черненкової Л.А.
при секретарі - Сичевської А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И Л А:
02 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з листопада 1985 року до лютого 2009 року вона проживала однією сім’єю з ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер у віці 76 років. Після його смерті вона продовжує проживати за адресою спільного проживання, а саме: в жилому будинку АДРЕСА_1, який належав спадкодавцеві на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 30.09.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-7189 Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою і Павлоградським міжміським БТІ, та виконує всі дії щодо утримання житлового будинку. Відповідачка є дочкою померлого і таким чином, спадкоємицею першої черги після його смерті. Позивачка є спадкоємицею за законом четвертої черги, як особа що проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Спадкодавець часто хворів, знаходився на стаціонарному лікуванні та всі витрати, пов’язані з його лікуванням здійснювала позивачка. У зв’язку з тим, що у спадкодавця з’явилися ознаки психічного розладу, поведінка його була неадекватною, позивачка вимушена була постійно доглядати за ним. Спадкодавець покінчив життя самогубством. На підставі ч.2 ст. 1259 ЦК України позивачка має право на спадкування разом з відповідачкою, що є спадкоємицею першої черги, у зв’язку з тим, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві. Просила суд встановити факт спільного проживання однією сім’єю з листопада 1985 року її з ОСОБА_3, померлого 14.02.2009 року; визнати її спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3; визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 разом із спадкоємицею за законом першої черги ОСОБА_1; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року ухвалено: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання задовольнити; встановити факт спільного проживання однією сім’єю з листопада 1985 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати ОСОБА_2 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом із спадкоємицею за законом першої черги – ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати, та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, міськрайонний суд виходив, зокрема, з положень ч.2 ст.1259 ЦК України, згідно яких фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг може за рішенням суду одержати право на спадкування за законом разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві.
Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення у справі; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Згідно до вимог частини другої статті 1259 ЦК України, – фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином, для застосування до спірних правовідносин вказаної норми закону необхідно суду встановити безпорадний стан спадкодавця, чого суд першої інстанції не виконав.
Суд першої інстанції встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 часто хворів, у зв’язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні. Витрати, пов’язані з лікуванням останнього, здійснювались за рахунок позивачки по справі. У зв’язку з тим, що у ОСОБА_3 останнім часом перед смертю з’явились ознаки психічного розладу, позивачка була вимушена постійно доглядати за ним. Факт психічного розладу у останнього підтверджується тим, що він покінчив життя самогубством (лікарське свідоцтво про смерть а.с.14).
Але вказані обставини є недоведеними тому, що не підтверджуються доказами у справі, ґрунтуються на припущенням, що недопустимо згідно до вимог частини четвертої статті 60 ЦПК України (доказування не може ґрунтуватися на припущеннях). Лікарське свідоцтво про смерть не є доказом психічного розладу особи. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі.
Вирішуючи спір про право на спадщину, суду потрібно було встановити склад спадщини, оцінку спадкового майна, коло спадкоємців, прийняття ними спадщини та, зокрема, для цього слід витребувати спадкову справу із нотаріальної контори, чого суд першої інстанції не виконав.
Згідно до положень ст.213 ЦПК України, - суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції ухвалено у порушення вказаних вимог закону що є підставою для його скасування відповідно до вимог статті 309 ЦПК України.
Справа розглянута судом першої інстанції у відсутності відповідачки ОСОБА_1 та в матеріалах справи не має відомостей про належне її повідомлення про час і місце судового засідання, то відповідно до п.3 ст.311 ЦПК України це є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
Посилання у рішенні суду на те, що «відповідач по справі, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчить її телеграма, направлена на адресу суду з проханням перенести слухання справи в зв’язку з її хворобою (а.с.43); факсограма від 09.02.2010 року (а.с.53), суд з урахуванням того, що ОСОБА_1 не надала документального підтвердження про свою хворобу, вважаючи неявку останньої в судові засідання безпідставними та такими діями, які спрямовані на затягування судового розгляду, ухвалив розглянути дану справу за відсутністю відповідача», - судова колегія вважає неспроможними тому, що на аркуші справи 43 телеграма відповідачки від 28.01. свідчить про обізнаність її за судове засідання від 29.01.2010 року, а заява відповідачки (а.с.53) свідчить про обізнаність її за судове засідання від 09.02.2010 року, щодо судового засідання від 17.02.2010 року, то в матеріалах справи не має відомостей про належне повідомлення відповідачки про час і місце судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Суду першої інстанції необхідно звернути увагу на те, що статтею 215 ЦПК України передбачено обов’язок зазначення у рішенні суду розподілу судових витрат, для чого необхідно встановити ціну позову.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст.303,304, п.5 ч.1 ст.307, п.п.1-4 ч.1 ст. 309, п.3 ч.1 ст.311, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року – скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії