Головуючий у 1 інстанції - Черновськой Г.В.
Справа № 22ц-2933/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дерев`янка О.Г
суддів - Каратаєвої Л.О., Черненкової Л.А.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
23 листопада 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2004 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Центр міста» (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір № 06 про інвестування житлового будівництва, згідно якого позивачка, як інвестор, прийняла участь в інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язувався організувати будівельні роботи згідно договірних умов і передати ОСОБА_2 у власність приміщення комерційного призначення, загальною площею 160 кв.м, розміщені на першому поверсі зазначеного житлового будинку. Загальна сума інвестицій за даним договором складає 428 220 грн. в тому числі ПДВ – 71370 грн. Між ОСОБА_3 та відповідачем 28 вересня 2004 року укладено додаткову угоду № 4 до договору про часткову участь у будівництві № 3 від 10 грудня 2003 року згідно якої позивач отримав права на приміщення комерційного призначення площею 187 кв.м на підставі відступлення прав відповідно угоди про уступку договору від 25 серпня 2004 року від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за яким останніми проінвестовано у будівництво 335 725 грн.. Окрім того, ОСОБА_3 проінвестовано залишок вартості об’єкту площею 187 кв.м у сумі 430 525 грн. Загальна сума вкладених коштів у приміщення площею 187 кв.м складає 430 525 грн.. Позивачі, як інвестори спільно з одного боку та ПП «Центр міста» з другого боку уклали договір № 05/1 від 12 жовтня 2004 року про інвестування будівництва, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язані прийняти участь в інвестуванні нежитлового будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язаний організувати його будівництво і передати позивачам у власність нежитлові приміщення загальною площею 115 кв.м, розміщені на першому поверсі. Відповідно до п.1.1. Договору № 05/1 за площею приміщення діляться пропорційно в частках 50% на 50%, тобто ОСОБА_2 належить 57,5 кв.м; ОСОБА_3 – 57,5 кв.м. Загальна сума інвестицій за вказаним договором складає 494 730 грн., в тому числі з ПДВ 82 455 грн. Позивачі повністю виконали свої зобов’язання за вказаними договорами, а відповідач відмовився виконати свої зобов’язання, посилаючись на те, що право власності на новозбудоване майно належить йому, а прийняття об’єкту до експлуатації ним не планується, у зв’язку з чим порушені права позивачів. Відповідач є забудовником майна, майнові права та зобов’язання щодо якого є спірними на підставі контракту № 03 на передачу функцій замовника підрядчику від 08 січня 2004 року; рішення Дніпропетровської міської ради № 130/13 від31.03.2004 року про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду управлінню Служби безпеки України в Дніпропетровській області для проектування та будівництва жилого комплексу з офісними приміщеннями; дозволу на виконання будівельних робіт, виданого управлінню Служби безпеки України в Дніпропетровській області ДАБІ Дніпропетровської міської ради від 01 жовтня 2004 року № 362/2004; розпорядження міського голови № 343-р від 16.04.2009 року про присвоєння житловому будинку з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1. Просили визнати за ОСОБА_2 право власності на приміщення комерційного призначення площею 160 кв.м, розміщені на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення комерційного призначення площею 187 кв.м, розміщені на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності в рівних частках по Ѕ частки за кожним право власності на нежитлові приміщення площею 115 кв.м, розміщені на першому поверсі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року ухвалено: позов задовольнити; визнати за ОСОБА_2 право власності на майнові права на приміщення комерційного призначення площею 160 кв.м, розміщені на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на майнові права на приміщення комерційного призначення площею 187 кв.м, розміщені на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності в рівних частках по Ѕ частки за кожним право власності на майнові права на нежитлові приміщення площею 115 кв.м, розміщені на першому поверсі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на те, що вказаним рішенням суду порушені її права та інтереси.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що між позивачами та апелянтом не існує ніяких правовідносин.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що внаслідок укладення договорів про інвестування житлового будівництва та їх повного виконання, позивачі отримали право власності на майнові права на спірні нежитлові приміщення та приміщення комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1. До моменту прийняття будинку до експлуатації позивачі є власниками зазначених майнових прав на приміщення та мають право володіння та користування ними у встановленому законом порядку. Порушення прав позивачів, яке полягає, зокрема, у невизнанні цих прав, перешкоджає ним володіти, користуватися та розпоряджатися майновими правами в установленому законом порядку та на власний розсуд, то у відповідності до вимог ст. ст. 328, 526, 629, 319, 392 ЦК України суд першої інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення у справі, а саме: підстави визнання права власності на майнові права на нерухоме майно та що це за майно, якщо новостворене, як вказано у позові, то чи завершено його будівництво, чи прийнято воно в експлуатацію; підстави невизнання прав позивачів відповідачем; наявність і підстави порушення майнових прав позивачів; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з урахуванням того, що право власності на нерухоме майно виникає з часу державної реєстрації відповідно до вимог п.4 ст.334 ЦК України, тому що в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження вказаних обставин; суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не визначився з характером виниклих спірних правовідносин, не з’ясував коло осіб, яких спір у справі зачіплює права та інтереси і не притягнув їх до участі у справі; у порушення вимог статті 16 ЦК України безпідставно змінив спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивачів, вийшовши за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, - об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ч.2 ст. 190 ЦК України, - майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Правила книги третьої Цивільного Кодексу України регулюють цивільні відносини щодо права власності та інших речових прав, де у розділі II глави 30 зазначено види речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК) та захист речових прав на чуже майно (стаття 396 ЦК).
Набуття права власності на нерухоме новостворене майно регулюється главою 24 статтею 331 ЦК України, ч.2 – право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, суд першої інстанції вирішивши визнати право власності на майнові права на нерухоме новостворене майно, не врахував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
У зв’язку з тим, що не встановлено судом першої інстанції належність спірного майна на праві власності у відповідності з вимогами закону і твердженням апелянта про те, що спірне майно є її власністю згідно з договором № 26 про інвестування житлового будівництва від 30.12.2004 року, укладеного між нею та ТОВ «Центр міста» (відповідач у справі), згідно якого, як інвестор, вона прийняла участь в інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, що у відповідності до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст.303,304, п.5 ч.1 ст.307, п.п.1-4 ч.1 ст. 309, п.4 ч.1 ст.311, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2009 року – скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії