Головуючий у 1 інстанції – Городецький Д.І.
Справа № 22ц-3073/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -41
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дерев`янка О.Г.
суддів - Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: виконком Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання житла в користування, -
В С Т А Н О В И Л А:
24 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області про надання житла у користування та виконання рішення суду, посилаючись на те, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.12.1993 року його, на той час неповнолітнього, позбавили права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та вказане рішення було скасоване 12.04.2000 року постановою Дніпропетровського обласного суду та справа направлена на новий розгляд. При новому розгляді справа провадженням закрита у зв’язку з відмовою від позову про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Таким чином, його право на вказану житлову площу було відновлено. Але вселитися в свою квартиру він не мав можливості, тому що його батьки були позбавлені права користування цим жилим приміщенням та в ній змінилося вже чотири власника зазначеної квартири. 12.04.2000 року він поставлений на пільгову чергу для отримання житла у АДРЕСА_2. Однак надавати йому квартиру, рівну за місцезнаходженням та площею, виконавчий комітет міської ради Дніпропетровської області не поспішає У грошовій компенсації за втрачену квартиру йому було відмовлено. ОСОБА_3 зобов’язати виконавчий комітет Новомосковської міської ради негайно та безоплатно надати йому в постійне користування квартиру, рівну за місцезнаходженням та площею з квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Далі позивач змінив позов в порядку ст. 31 ЦПК України 21.01.2009 року, в якому пред’явив позов до Новомосковської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області, третя особа: виконавчий комітет цієї ради, хоча за обставинами позову, залишив у первісній редакції позовної заяви Просив суд зобов’язати Новомосковську міську раду народних депутатів Дніпропетровської області негайно та безоплатно надати йому в постійне користування квартиру, рівну за місцезнаходженням та площею з квартирою за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 33). Ухвалою суду від 27 січня 2009 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про надання житла в користування та виконання рішення суду залишена без розгляду. Ухвалою суду від 07 грудня 2009 року за ініціативою суду були залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про надання житла в користування – відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити своє рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм права; неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою президії Дніпропетровського обласного суду від 12 квітня 2000 року скасоване рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.12.1993 року в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і справа направлена в зазначеній частині на новий розгляд. 23 січня 2002 року провадження у справі за позовом Новомосковського житлово-експлуатаційного об’єднання до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - було закрито в зв’язку з відмовою позивача від позову. Позивач зареєстрований у гуртожитку смт. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов. Відповідно до рішення виконкому Новомосковської міської ради від 25.02.2000 року № 178 ОСОБА_1 був прийнятий на квартирний облік на позачергове забезпечення житловим приміщенням, склад сім`ї – 1 чол. Згідно довідки виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_1 був прийнятий на облік поліпшення житлових умов і включений у список позачергового отримання житлового приміщення на підставі листа Дніпропетровської обласної прокуратури і рішення виконкому від 25.02.2000 року. На запит виконкому до ОСОБА_1 про надання документів, необхідних для оформлення справи квартирного обліку, останній ніяких документів не надав. Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 2000 року не надавав документів по перереєстрації і не є мешканцем м. Новомосковська, відповідно до вимог п.28 ст.2 «Правил обліку..» він виключений із списку квартирного обліку.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що надання жилих приміщень в користування передбачене нормами Житлового Кодексу України. Позовні вимоги необґрунтовані, суперечать вимогам Житлового Кодексу України, тому не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення у справі, а саме: не встановлені судом правовідносини, які виникли у сторін та не надано їм оцінку, чи є спір між сторонами та яким законом він регулюється; суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції у порушення вимог ст.215 ЦПК України не зазначено у рішенні суду мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, з яких бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; суд не зазначив у рішенні суду чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Судова колегія встановила та це підтверджується матеріалами справи (а.с.63), що згідно рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 178 від 25.02.2000 року «Про прийняття на квартирний облік при виконкомі гр. ОСОБА_1В.», розглянувши заяву ОСОБА_1 від 18.02.2000 року і лист прокурора Дніпропетровської області № 8/12-4882-97 від 02.09.1997 року виконком міської ради депутатів вирішив: на підставі рішення виконкому № 130/3 від 13.03.1992 року «Про призначення опіки над неповнолітнім ОСОБА_1В.» в зв’язку з його повноліттям, згідно ст. 46 п.3 Житлового Кодексу України прийняти на квартирний облік гр. ОСОБА_1, склад сім`ї 1 чол. з 18.02.2000 року на позачергове забезпечення житловим приміщенням.
Згідно ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в зазначеному приміщенні не залишилися проживати члени їх сім'ї і приміщення надане іншим громадянам чи вселення в нього стало неможливим з інших причин, то по закінченні терміну перебування дітей у державній дитячій установі, поверненні їх від родичів, опікуна їм у позачерговому порядку надається житлове приміщення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 247, п. 2 ч. 1 ст. 248 СК, а також п. 3 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України в разі поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника за нею (ними) зберігається право користування житлом, у якому вона проживала.
Згідно до статті 42 ЖК України, - жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно до статті 46 ЖК України «Позачергове надання жилих приміщень», - поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, ч.3 - особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, при неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим органом місцевого самоврядування або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.
Громадяни виключаються з такого списку, якщо вони були включені до нього необґрунтовано або втратили право позачергового одержання жилих приміщень. Виключення зі списку провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про включення громадянина до списку. При розгляді цього питання на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про виключення із списку громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі із зазначенням підстав виключення.
Особи, які мають право на позачергове надання жилих приміщень, в тому числі, коли для такого забезпечення їх житлом відповідно до чинного законодавства встановлено строки, при відмові в наданні передбаченого законодавством приміщення або при ненаданні його в установлений строк, можуть звернутись у суд з позовом про надання жилого приміщення до органу, в компетенцію якого входить їх надання.
Згідно до статті 15 ЖК України «Компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду», - виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: зокрема, - 5) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39); 6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52); 10) видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141);
Таким чином, належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про надання житла у користування є виконавчий комітет Новомосковської міської ради до компетенції якого належить розподіл житлового фонду, а не Новомосковська міська рада.
Суд першої інстанції не звернув увагу на вище наведенні вимоги закону, не застосував їх при розгляді справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Справа розглянута судом першої інстанції у відсутності належного відповідача у спірних правовідносинах, а таким чином, суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, то відповідно до п.4 ст.311 ЦПК України це є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст.303,304, п.5 ч.1 ст.307, п.п.1-4 ч.1 ст. 309, п.4 ч.1 ст.311, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року – скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії