Головуючий у 1 інстанції - Руденко В.В.
Справа № 22ц-5758/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -48
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Красвітної Т.П., Дерев`янка О.Г.
при секретарі - Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
28 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 26 вересня 2002 року. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В даний час їх родина розпалася. Дитина залишилась з нею. Більше двох років фактично вона не має від відповідача ніякої фінансової допомоги. Грошей на утримання дитини відповідач їй не надає. Приблизні витрати на дитину, які потрібні на її утримання, складають за 12 місяців – 35309,84 грн., а в середньому на місяць – 2942 грн. Відповідно до ст. 194 СК України позивачка має право на стягнення аліментів за попередній період, а саме: за два роки, коли вона несла фактично одноособово витрати на дитину. Згідно ст. 184 СК України вона має право на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Просила призначити аліменти, які повинно стягувати на її користь в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідача у сумі 17654,92 грн. за один рік з розподілом помісячно у сумі, що становить 1471 грн. та видати виконавчого листа; стягнути з відповідача на її користь 70619,68 грн. заборгованості по аліментам за період в два роки до розгляду позову.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року ухвалено: позов ОСОБА_1 задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини його доходів, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 28 серпня 2009 року та до досягнення дитиною повноліття; рішення підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць; в іншій частині позову відмовити; стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та постановити рішення, яким призначити аліменти ОСОБА_1 на користь і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідача ОСОБА_3 у сумі 17654,92 грн. за один рік з розподілом помісячно у сумі, що становить 1471 грн. та видати виконавчого листа; стягнути з відповідача на користь 70619,68 грн. заборгованості по аліментам за період в два роки до розгляду позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем. Відповідач має постійну роботу, стабільний дохід, заробітна плата за останні шість місяців складає 14727,29 грн., має задовільний стан здоров`я, тому має реальну можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивачка не надала суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача за попередні два роки, але не могла їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати згідно до вимог ч.2 ст.191 СК України. З відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь позивача з урахуванням того, що такий розмір буде задовольняти потреби дитини та відповідати інтересам відповідача у якого на утриманні перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ст. 180 СК України, - батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.3 статті 181 СК України, - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За вимогами статті 182 СК України, - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України, - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до вимог ч.1 статті 184 СК України (визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі) – якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 191 СК України, - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову (ч.1); аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки (ч.2).
Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні докази мінливого, нерегулярного доходу відповідача, чи отримання доходу в натурі, чи за наявності інших обставин, що мають істотне значення, що є підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Зокрема, доказів, про те що позивачка вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача за минулий час, але не могла їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати, - матеріали справи не містять, та позивачка або її представник не заявляли клопотання про витребування цих доказів, якщо є складнощі у позивачки щодо отримання доказів відповідно до вимог статті 137 ЦПК України.
Згідно до вимог статті 131 ЦПК України, сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених законом, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд вийшов за межі позову та всупереч ст.184 СК України прийняв рішення до визначення аліментів відповідно п.2 ст. 182 СК України, відкинувши без причини позовні вимоги відповідно ст.ст. 184, 194 СК України і встановивши фактично гранично нижній, самий мінімальний розмір аліментів, - судова колегія вважає неспроможними, тому, що застосування до спірних правовідносин норм закону, передбачених статтями 184,194 СК України, не відповідає вимогам Закону.
Зокрема, стаття 194 СК України регулює правовідносини, щодо стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, який не пред’являвся до виконання тривалий час.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії