Головуючий у 1 інстанції - Литвинова Р.А.
Справа № 22ц-5844/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Дерев`янка О.Г., Красвітної Т.П.
при секретарі - Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
07 квітня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.06.2008 року між ними та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNVOGA0000000007, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 33 814,69 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.06.2018 року. Відповідач належним чином свої зобов’язання не виконує і станом на 16.03.2009 року має заборгованість у сумі 30 936,15 доларів США, яка складається з наступного: 29 689,53 доларів США – заборгованість за кредитом; 1113,45 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 103,72 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 29,45 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 03.06.2008 року уклали договір іпотеки № DNVOGA0000000007 згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею 60,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який відповідачу належить на праві власності на підставі договору дарування від 01.11.2004 року за реєстровим № 2659. У відповідності до ст.6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Просять суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNVOGA0000000007 від 03.06.2008 року в розмірі 30 936,15 доларів США звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 60,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачку ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Вільногірськ; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2009 року ухвалено: позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором задовольнити; звернути стягнення на будинок АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки по кредитному договору договором № DNVOGA0000000007 від 03.06.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, який належить їй на праві власності, шляхом його продажу з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачку ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1, яка в ньому проживає та зареєстрована, із зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1738,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення у справі, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на не встановлення судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, які суд вважав доведеними, не підтверджені матеріалами справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Додатковим рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2010 року ухвалено: відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований жилий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності на підставі договору дарування ОСОБА_1
Додаткове рішення не було оскаржене.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склались правовідносини, що виникли в результаті укладення між ними кредитного договору, які регулюються ст.ст. 1048-1050,1054 ЦК України. Станом на 16.03.2009 року відповідачка має заборгованість у сумі 30 936,15 доларів США, яка складається з наступного: 29 689,53 доларів США – заборгованість за кредитом; 1113,45 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 103,72 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 29,45 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 03.06.2008 року уклали договір іпотеки № DNVOGA0000000007 згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею 60,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який відповідачу належить на праві власності на підставі договору дарування від 01.11.2004 року за реєстровим № 2659. У відповідності до ст.6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки. Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок, а також згідно з ч.1 ст.40 цього Закону та ст.109 ЖК України – звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Отже відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки та знаходиться за вказаною вище адресою. Також підставою для задоволення позову є визнання відповідачкою в повному обсязі позовних вимог позивача. Підстав для неприйняття визнання нею позову суд не вбачає.
Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд порушив норми матеріального та процесуального права; суд неповно з’ясував обставини, що мають значення у справі, а саме: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки (з матеріалів справи, позовної заяви - не вбачається період та межі порушення позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, пред’явлення письмової вимоги позивача щодо повернення кредиту та відсутні докази цих обставин у відповідності до умов кредитного договору, договору іпотеки, укладених сторонами у справі, а також норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства, ст.35 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року та чинного з 1 січня 2004 року); недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а саме: визнання позову відповідачем (з технічного запису судового засідання встановлено, що відповідачка визнавала наявність прострочення платежів у зв’язку з тяжким матеріальним станом та пояснила, що на час розгляду справи вона сплатила належні платежі), що судом не було перевірено і не надана цим обставинам оцінка. Суд першої інстанції у порушення вимог ч.2 ст.174 ЦПК України не роз’яснював відповідачці наслідки відповідних процесуальних дій – визнання позову. У порушення ч.1 ст. 173 ЦПК України головуючий не доповідав про зміст заявлених вимог, після чого з’ясовується чи визнає відповідач вимоги позивача. Всупереч вимогам ч.4 ст. 174 ЦПК України, суд не перевірив чи не суперечить визнання позову відповідачем закону або чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Зазначена у рішенні суду підстава задоволення позову - визнання відповідачкою в повному обсязі позовних вимог та те, що суд не вбачає підстав для неприйняття визнання нею позову, спростовується додатковим рішенням цього суду від 19.04.2010 року, яким в частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № DNVOGA0000000007 від 03.06.2008 року. У зв’язку із солідарною відповідальністю за кредитним договором, суд не вирішив питання про притягнення до участі у справі цієї особи, не звернув увагу на те, що ця особа зареєстрована за адресою предмета іпотеки (а.с.24-25) та права, свободи чи інтереси вказаної особи зачіплюються цим судовим спором. Судом не було з’ясовано та перевірено наявність мешканців житлового будинку, що є предметом іпотеки. Вирішивши вимоги, пов’язані зі зняттям з реєстраційного обліку відповідачки, суд першої інстанції не притягнув до участі у справі відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Вільногірськ, який має виконати певні дії за рішенням суду.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд відповідно до ч.4 ст.311 ЦПК України.
В Україні національною валютою є гривня, тому ціна позову та заборгованість за кредитним договором, що є підставою позову про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна бути зазначена у національній валюті або якщо договірні відносини відбулися в іншій іноземній валюті то ціна позову та заборгованість за кредитним договором розраховується з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України. Тому неправильно в оскаржуваному рішенні зазначено заборгованість за кредитним договором, який розрахований в іноземній валюті.
З технічного запису судового засідання встановлено, що резолютивна частина рішення суду не оголошувалась, тому суд першої інстанції порушив вимоги ч.1 ст.218 ЦПК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» п.2, - рішення суду є найважливіший акт правосуддя у зв’язку з чим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду передбачено нормами ст.ст. 39,41,42 Закону України «Про іпотеку» та статтями 590,592 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», - безпритульність це стан людини, пов’язаний з неможливістю фактично проживати (перебувати) в жилому приміщенні, на яке вона має право.
Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку», - суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Докази наявності збитків чи зміни обсягу прав у позивача за порушення кредитного договору відповідачем, - в матеріалах справи відсутні та судом першої інстанції ці обставини не з’ясовувалися.
Суд першої інстанції не звернув увагу та не застосував вищезазначені вимоги закону, порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст.304,307, п.4 ч.1 ст.311, п.11 ст. 293, ст.324, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2009 року – скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії