УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –5918/10 Головуючий у 1-й інстанції – Чорна В.В.
Категорія – 57 Доповідач – Черненкова Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Красвітної Т.П., Дерев`янка О.Г.
при секретарі - Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок раніше призначеної пенсії, та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
19 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування уточненого позову посилалася на те, що відповідачем при призначенні їй пенсії розрахунок пенсії проведено всупереч порядку, передбаченого ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням обмежень, встановлених ст.40 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» виходячи з розміру грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби, що передували звільненню та без урахування щомісячної надбавки у розмірі 50% суми пенсії, яка їй нараховувалась і виплачувалась під час проходження служби. Позивач вважає незаконною відмову відповідача у проведенні їй перерахунку пенсії, викладену в листі від 23.01.2008 року за № К29-08. Внаслідок необхідності звернення позивачки за захистом своїх порушених прав до різних інстанцій, в тому числі до суду, а також несправедливістю, яка виникла у зв’язку з існуванням диспропорції у розмірах пенсій пенсіонерів різних років, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в погіршенні стану здоров`я, загостренням хронічних хвороб, моральними стражданнями та яку позивачка оцінює на суму 15 000 грн. Просила суд визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії незаконною; зобов’язати відповідача провести перерахунок раніше призначеної їй пенсії згідно абз.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту її первісного призначення з обчисленням її з розміру грошового забезпечення не в середньому за останні 24 місяці, а за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), включаючи щомісячну надбавку у розмірі 50% суми пенсії, яка їй нараховувалась та щомісячні премії; стягнути з відповідача 15 000 гривень у відшкодування моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року ухвалено: у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в структурному підрозділі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Згідно наказу начальника УМВС України в Дніпропетровській області № 215 о/с від 05.12.2005 року позивача звільнено у відставку за п.65 «а» (за віком) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» з 05 грудня 2006 року з посади старшого слідчого СВ відділу спецміліції при УМВС України в Дніпропетровській області. З 06.12.2006 року відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 55% грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в сумі 635,71 грн. В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства внутрішніх справ України щодо перерахунку її пенсії та її звернення було перенаправлено до відповідача, який листом від 23.01.2008 року роз’яснив, яким чином було розраховано їй пенсію. З 01.01.2008 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала законної сили з 01.01.2008 року, внаслідок чого пенсія призначена їй у розмірі 1406,02 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах заявлених позовних вимог жодних порушень чинного законодавства та прав позивача з боку відповідача судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII), у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
У частині 1 ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 р. N 3235-IV (далі - Закон N 3235-IV) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому КМУ.
При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.
Пунктом 30 ст. 77 Закону N 3235-IV дію ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII зупинено на 2006 р.
Водночас установлений у ст. 40 Закону N 3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців і вимоги п. 30 ст. 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 р. дії ч. 3 ст. 43 Закону N 2262-XII не були скасовані, а тому підлягали застосуванню.
На думку колегії суддів, суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 р. питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону N 2262-XII, правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону N 3235-IV.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги.
Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року є неконституційним зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, але суд першої інстанції не застосував в оскаржуваному судовому рішенні ці вимоги, які мають преюдиціальне значення для правильного вирішення спору, - судова колегія вважає хибними та які спростовані вищенаведеними висновками.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що постанова суду ухвалена у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії