Головуючий  у 1 інстанції - Залімська Н.В.        

Справа № 22ц-6293/2010р.                                                                            Доповідач – Черненкова Л.А.                                                

Категорія -48

                                  Р І Ш Е Н Н Я

                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року                                                                                            м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді               -  Черненкової Л.А.

суддів                                     -  Красвітної Т.П., Михайловської С.Ю.

при секретарі                         -  Керімової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу  ОСОБА_1  на  рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська  від 22 квітня 2010 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_2    до  ОСОБА_1    про стягнення аліментів, -                    

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

       05 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, посилаючись на те, що вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 09 лютого 2008 року. Від спільного подружнього життя мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З березня 2009 року шлюбні відносини припинені. Дитина залишилась з нею. Позивачка фактично  не має від відповідача ніякої фінансової допомоги. Грошей на утримання дитини відповідач їй не надає.  Відповідно до ч.2 ст. 191 СК України позивачка вважає, що має право на стягнення аліментів за попередній період, а саме: з березня 2009 року, коли вона несла фактично одноособово витрати на дитину. Згідно ст. 184 СК України вона має право на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.   Просила призначити  виплату аліментів з відповідача на утримання їх дочки в розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача аліменти за період з 01 березня 2009 року по 01 серпня 2009 року в розмірі 6000 грн.  

   Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська  від 22 квітня 2010 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково; стягнути  з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого ПП «Якімчук» аліменти у розмірі 400 грн. щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнення проводити щомісячно на користь ОСОБА_2, починаючи з 05 серпня 2009 року і до повноліття дитини або зміни матеріального положення сторін; в іншій частині позову відмовити; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячного платежу аліментів.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить  рішення суду змінити і встановити розмір щомісячних аліментів 250 грн., а за період з серпня 2009 року до лютого 2010 року – 150 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального  права в частині розміру щомісячних аліментів на утримання дитини та неповне з’ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи.

        Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

   Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

         Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем.  

          Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд  виходив з того, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів за період з 01 березня 2009 року по 01 серпня 2009 року в розмірі 6000 грн., оскільки вони необґрунтовані та не відповідають передбаченим законом вимогам. Враховуючи що у сторін відсутня домовленість по утриманню дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача аліменти на дитину у розмірі 400 грн. щомісячно в судовому порядку.

      Але повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд першої інстанції неправильно визначив спірні правовідносини та помилково неправильно застосував норми матеріального права.  

       Не можна погодитися і з висновками суду в частині про стягнення з відповідача аліментів на підставі ст. 184 СК у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн., оскільки рішення суду не містить мотивів визначення аліментів саме в такому розмірі.

      Відповідно до ст. 180 СК України, - батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

      Згідно ч.3 статті 181 СК України, - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

      За вимогами статті 182 СК України, - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж

30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

        Згідно ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України, - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.      

        Відповідно до вимог ч.1 статті 184 СК України (визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі) – якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника  або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

       Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

     Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.   Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. (Постанова, Пленум Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів")

       Суд першої інстанції на порушення статей 214, 215 ЦПК на цей факт і положення ч. 1 ст. 184 СК України уваги не звернув, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та вирішував питання про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за відсутністю для цього підстав та без належного обґрунтування.

          Рішення суду першої інстанції ухвалено у порушення вказаних вимог закону що є підставою для його скасування в частині задоволених позовних вимог відповідно до вимог п.п.1-4 ч.1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення в цій частині.    

       Судова колегія встановила,  та це підтверджено матеріалами справи, що 20 липня 2008 року відповідно до свідоцтва про народження у сторін у справі народилася дочка ОСОБА_3  (а.с.4). Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську зареєстрував шлюб з позивачкою  09 лютого 2008 року (а.с.3). Дитина проживає з позивачкою (а.с.5). Згідно трудового договору від 02.09.2009 року та від 02.02.2010 року відповідач працює у приватному підприємстві «Якімчук» і має стабільний посадовий оклад за останнім договором у розмірі 869 грн. (а.с.23,32).  

     Відповідно до  ст. 191 СК України, - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову (ч.1); аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки (ч.2).

        Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

    Позивачка не надала суду  доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача за минулий час, а саме: з березня 2009 року, але не могла їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати згідно до вимог ч.2 ст.191 СК України.

     Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у позові про стягнення аліментів за минулий час.

     В матеріалах справи відсутні докази мінливого, нерегулярного доходу відповідача, чи отримання доходу в натурі,  чи за наявності інших обставин, що мають істотне значення, що є підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

     З відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  у розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь позивача з урахуванням того, що такий розмір буде задовольняти потреби дитини та відповідати інтересам відповідача.

     В іншій частині рішення суду першої інстанції судова колегія апеляційної інстанції залишає без змін.    

       Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -      

                                                         В И Р І Ш И Л А:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

      Рішення  Ленінського районного суду м. Дніпропетровська  від 22 квітня 2010 року – скасувати в частині задоволеного позову про стягнення аліментів з ухваленням нового рішення.

      Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2    до  ОСОБА_1    про стягнення аліментів.

      Стягувати зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луганськ, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки зі всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 05 серпня 2009 року.  

       В іншій частині позову – відмовити.

       В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська  від 22 квітня 2010 року – залишити без змін.

       Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів  до суду касаційної інстанції.

Судді колегії