У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–6464/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Олефіренко Н.А.
Категорія - 57 Доповідач - Волошин М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості з пенсійних виплат, –
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області та просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії незаконними та зобов’язати управління ПФУ здійснити йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 14495,25 грн.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу в меншому розмірі незаконними. Зобов’язано управління ПФУ здійснити перерахунок позивачу пенсії відповідно до ст. 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 серпня по 31 грудня 2009 року.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Павлоградському районі Дніпропетровської області просило скасувати постанову та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки суд при винесені постанови порушив норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши постанову суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та знаходиться на обліку у відповідача де одержує пенсію, є інвалідом 2 групи.
Так, скаржник зазначає, що судами не враховано ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій встановлені чіткі межі застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для пенсій, призначених за цим Законом.
Задовольняючи позов, суд правильно виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновки суду попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Також суд правильно не взяли до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином постанова суду першої інстанції є обґрунтованої та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ст. 307, ст. 309, ст.ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області – відхилити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: