Справа №22ц-6467/2010р. Головуючий суддя у суді 1 інстанції – Башмаков Є.А.
Категорія 57 Доповідач – суддя Можелянська З.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2010 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Можелянської З.М., суддів Прозорової М.Л., Куценко Т.Р.,
при секретарі Панченку Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровськ ради на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 12 квітня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровськ ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій,- в с т а н о в и л а :
Постановою Жовтневого районного суду Дніпропетровськ від 12 квітня 2010 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, визнано неправомірним нарахування Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровськ ради щорічної одноразової допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій не в повному обсязі та стягнуто на її користь 1 373грн. недоплаченої щорічної допомоги за 2009 рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати постанову суду, посилаючись на незаконність відмови їй у позові про відшкодування шкоди. В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України просило скасувати вказану постанову, посилаючись на те, що задоволення позовних вимог не відповідає вимогам закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування за апеляційними скаргами сторін.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
ОСОБА_2, 1930 року народження, має статус ветерана війни – учасника бойових дій, у зв’язку з чим перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровськ ради, та у 2009 році отримала щорічну разову допомогу у визначеному постановою Кабінету міністрів України розмірі 70грн. (а.с.5,6,11). Відповідно до вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога розраховується з кратності мінімальних пенсій за віком при тому, що розмір мінімальної пенсії за віком за ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законами України про державний бюджет на 2009 рік встановлено розміри сум прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з яких і повинна була розраховуватись разова грошова допомога. Проте Управління не сплатило позивачці щомісячну допомогу у передбаченому законом розмірі. Враховуючи зазначені вимоги законів, а також межі і правові підстави заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано визнав неправомірним нездійснення Управлінням розрахунку та виплат позивачу щорічної допомоги у визначених законодавцем розмірах та стягнув на користь позивачки недоплачену суму щорічної допомоги з розрахунку мінімальних пенсій за віком з врахуванням розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично сплаченої позивачці суми допомоги, відмовивши у стягненні суми компенсації у зв’язку з недоплаченою допомогою.
Доводи апеляційної скарги Управління про обґрунтованість виплати допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розмір зазначеної допомоги для ветеранів війни-учасників бойових дій встановлено спеціальним законом, а відповідно до вимог ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав людини і громадянина не допускається. Про неконституційність зменшення передбачених законом розмірів допомоги зазначається і у рішеннях Конституційного Суду України від1.12.2004р, 9.07.2007р., 22.05.2008р. Посилання в апеляційній скарзі на те, що визначене у пенсійному Законі поняття мінімальної пенсії не може застосовуватись до спірних відносин безпідставні, оскільки дане поняття надане законодавцем і є єдиним критерієм величини мінімальної пенсії, з якого розраховується, у тому числі, і щорічна допомога для ветерана війни-учасника бойових дій.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі на незаконність відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди у вигляді компенсації недоплаченої частини щорічної допомоги безпідставні. Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам утрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати» передбачено, що разові виплати компенсації не підлягають. У зв’язку з цим підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги не було. Не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивачки в апеляційній скарзі на необхідність застосування при вирішенні цієї її позовної вимоги ст.56 Конституції України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями суб’єктом владних повноважень, оскільки фактично нею заявлена вимога про стягнення компенсації суми. Порушене право позивачки на отримання грошової допомоги у передбаченому законом розмірі судом першої інстанції поновлене, а недоплачену суму стягнуто на її користь.
Таким чином постанова суду першої інстанції за доводами апеляційних скарг сторін скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,304-1,307, ст.308, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровськ ради відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 12 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Судді :