Головуючий  у 1 інстанції – Єланський  О.Г.        

Справа № 22ц-648/2010р.                                                                          Доповідач – Черненкова Л.А.                                                

Категорія -31

                                        У Х В А Л А

14 січня 2010 року                                                                                м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді               -  Гайдук  В.І.

суддів                                     -  Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.

при секретарі                         -  Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на  оскарження ухвали Покровського районного суду  Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, -                    

                                                         В С Т А Н О В И Л А:

    19.10.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 3260 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., посилаючись на те, що відповідач спричинив йому матеріальну і моральну шкоду, заподіяну злочином, передбаченим ч.2 ст.296 КК України відносно чого кримінальна справа була закрита 25.05.2009 року у зв’язку з актом амністії на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, але не звільняє відповідача від обов’язку відшкодувати спричинену шкоду, яка складається з витрат на придбання лікарських препаратів – 500 грн.; сплачених послуг судово-медичного експерта – 100 грн.; оплата проїзду до суд.мед.експерта – 150 грн.; за рентгенівські знімки – 50 грн.; втраченого місячного заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності – 460 грн.;  правову допомогу – 2000 грн.; та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн..

Того ж дня  позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив   накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: житловий будинок в с. Червоний Лиман, вул. Пушкіна, 21, Покровського району Дніпропетровської області, автомобіль марки ВАЗ 210700 н/з НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Ухвалою судді Покровського районного суду  Дніпропетровської області від 28 жовтня 2009 року у забезпечення позову накладено арешт на  майно, що належить відповідачу, а саме: житловий будинок в с. Червоний Лиман, вул. Пушкіна, 21, Покровського району Дніпропетровської області, автомобіль марки ВАЗ 210700 н/з НОМЕР_1, 2007 року випуску, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів по забезпеченню позову може в подальшому утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_1  ставить питання про скасування ухвали суду та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

        Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді, колегія суддів вважає, що  апеляційну скаргу слід задовольнити частково  за наступними підставами.

    Відповідно  до вимог ст.151 ЦПК України  суд  за заявою осіб, які беруть участь  у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити  неможливим виконання рішення суду і ці обставини та докази їм  повинні бути викладені в заяві про забезпечення позову.

    Суддя ж, постановляючи  ухвалу від 28 жовтня 2009 року і мотивуючи тим, що невжиття таких заходів по забезпеченню позову може в подальшому утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду, але  не навів  міркувань в обґрунтування такого висновку, як   використання  такого засобу, як арешт  на  майно відповідача.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України  види забезпечення  позову мають бути  співмірними із заявленими позивачем  вимогами, а тому постановлення ухвали суду про забезпечення позову  у вигляді накладення арешту на майно  відповідача, вартість якого не встановлено, то така ухвала судді суперечить вимогам закону про співмірність забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,  п.4, де вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

         Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням процесуальних норм права, а саме: ст.151,152 ЦПК України, у зв’язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.  

          Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 304,307,312,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                            У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити частково.

Ухвалу судді Покровського районного суду  Дніпропетровської області від  28 жовтня 2009 року  скасувати, а питання про забезпечення позовних вимог направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді