Головуючий  у 1 інстанції - Сухоруков А.О.        

Справа № 22ц-6893/2010р.                                Доповідач – Черненкова Л.А.                                                

Категорія -5

                                        У Х В А Л А

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 липня 2010 року                                                                                            м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді               -  Черненкової Л.А.

суддів                                     -  Красвітної Т.П., Дерев`янка О.Г.

при секретарі                          - Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1  на  оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська  від 15 квітня 2010 року   у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння, -                    

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

        16 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із  позовом до ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю. У зв’язку зі смертю відповідача ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою суду від 28 липня 2008 року виключено з числа відповідачів ОСОБА_3 у зв’язку зі смертю та Дніпропетровську міську раду у зв’язку з тим, що позов не зачіпає інтереси ради згідно їх заяви; в якості відповідача залучено ОСОБА_2 у зв’язку з прийняттям ним спадщини після смерті відповідача ОСОБА_3 Свої уточнені позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 12 жовтня 1974 року по 18 лютого 2000 року. Дітей від шлюбу не мають. 08 червня 1976 року вони придбали будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (нині змінена адреса на АДРЕСА_1), згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-2494 відповідно до якого право власності зареєстровано на вказане домоволодіння за ОСОБА_4 та ОСОБА_1  та зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 05.07.1976 року за реєстровим № 30-27. З вересня 1990 року позивачка у спірному будинку проживала одна у зв’язку з виїздом чоловіка на інше місце проживання, та позивачка самостійно несла витрати, пов’язані з утриманням будинку. З 15.01.1996 року позивачка визнана інвалідом 2 групи. 14 жовтня 1999 року ОСОБА_4 був виписаний за адресою спірного будинку, а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Єдиною спадкоємицею після його смерті була ОСОБА_3, його мати. Після її смерті спадок за заповітом прийняв відповідач ОСОБА_2 Позивачка вважає, що оскільки протягом 1990-2006 року добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірним будинком відповідно до ст. 344 ЦК України набула право власності на частину цього будинку, що належала померлому ОСОБА_4. Просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача судові витрати.

        Рішенням    Самарського районного суду м. Дніпропетровська  від 15 квітня 2010 року  ухвалено: в задоволенні позову відмовити.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення суду скасувати, і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

     Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

      Судом першої інстанції встановлено, що  позивачка одна постійно проживала з 1990 року у спірному будинку та самостійно несла витрати з його утримання. Позивачка та ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності спірного домоволодіння згідно договору купівлі-продажу від 08.06.1976 року, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-2494  та зареєстрованого в КП «ДМБТІ»  05.07.1976 року за реєстровим № 30-27. Позивачка знаходилась у шлюбі з ОСОБА_4 з 12 жовтня 1974 року по 18 лютого 2000 року. Дітей від шлюбу не мають. Майно подружжя не розділено. Реєстрація смерті на гр. ОСОБА_4 проведена ІНФОРМАЦІЯ_2, запис акта про смерть № 6015.      

        Відмовляючи у задоволенні  позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що законних підстав для визнання права власності за позивачкою на спірне домоволодіння за набувальною давністю  не має. Крім того, на частину спірного домоволодіння, яка належить померлому ОСОБА_4, відкрилася спадщина, на яку претендує відповідач.  

      Відповідно до п.1 ч.1 ст. 344 ЦК України, - особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

      Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, а саме: 01 січня 2004 року.

      Таким чином, для визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно необхідно встановити, що особа користувалася цим майном з 01 січня 2001 року десять років, тобто по 01 січня 2011 рік, після чого особа отримує право претендувати на вказане майно. Тому, позивачка, яка звернулася до суду 16.02.2006 року з позовом про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю, законних підстав для задоволення позову не має.  

       Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

       Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

       Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

                                                          У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  - відхилити.

      Рішення  Самарського районного суду м. Дніпропетровська  від 15 квітня 2010 року - залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  до Верховного Суду України.

Головуючий суддя

Судді колегії