Справа № 2-а-985/10/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді – Войтова Г.В.
за участю секретаря – Калашник С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області та ІДПС 4 взводу ВДАІ м. Одеси при УГАІ ГУМВС України в Одеській області Дідінчук А.В. – «Про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі», -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про адміністративне правопорушення, по якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 184636 від 31 березня 2010 року та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що 31 березня 2010 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривен за протоколом про адміністративне правопорушення, складеними відповідачем незаконно за не надання переваги в русі пішоходу на пішохідному переході.
Під час удового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити, посилаючись на те, що він ПДР не порушував, пішоходу будь-якої загрози для руху не створював.
Представник відповідача в судове засідання з'явився позов не визнав, з заявленими доводами не погодився та заперечував проти його задоволення надав суду обґрунтовані заперечення на позов та відео – запис адміністративного правопорушення.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, ознайомившись за матеріалами справи, наданими доказами, запереченнями відповідача, переглянувши диск відеозапису, яким було зафіксоване порушення позивачем ПДР, вважає адміністративний позов позивача не підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 31 березня 2010 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 225 гривен відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання штрафу, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 18.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Так, з постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 31 березня 2010 року позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по проспекту Академіка Глушко у м. Одесі не надав перевагу в русі пішоходу на пішохідному переході.
Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що ухвалюються в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
З пояснень позивача вбачається, що він своє вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки пішохід тільки ступив на пішохідний перехід та між ними був достантній боковий інтрвал, який дозволяв йому та пішоходу розминутися на пішохідному переході не створююяи не безпеки.
Обставини, на які посилається позивач по справі, не є суттєвими порівняно з порушенням ПДР, а також є голослівними та нічим не підтвердженими, необґрунтованими, у зв’язку з чим суд переконаний, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні Правила дорожнього руху, оскільки на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив дорожній рух, чим злісно порушив Правила дорожнього руху, що дійсно вбачається з відеозапису, переглянутому у судовому засіданні під час розгляду справи.
Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен поступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.
Суд надає правову оцінку даного пункту Правил дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту Правил встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух. Таким чином, суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом Правил дорожнього руху.
Таким чином суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом Правил дорожнього руху, а саме п. 18.1, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідність зупинитися, щоб поступитися дорогою пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.
Не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.
Доводи позивача по справі не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного в протоколі порушення позивачем Правил дорожнього руху та на відеозапису, здійсненого за допомогою серійного приладу.
Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушили ПДД, правильно були кваліфіковані відповідачем по ст. 122 ч. 1 КУпАП України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 гривен.
Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор ДАІ, допустив повноту і всебічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінки, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривен.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 52 Закону України ?ро дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ВДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 ?ро Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.
Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 ?ро затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України" працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.
Відповідач - працівники Державтоінспекції при здійсненні відносно позивача владних повноважень, діяв у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами, в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням.
Дії відповідача - працівника Державтоінспекції ґрунтуються на законі.
Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов – без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області та ІДПС 4 взводу ВДАІ м. Одеси при УГАІ ГУМВС України в Одеській області Дідінчук А.В. - ?ро визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення” відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: