АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1332/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 67 Гончаренко Т.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Скіць М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    02 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ювшина В.І,

суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.

при секретарі Петренко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року по справі за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації, Головного управління МНС України в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -  

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що з 6 червня 1986 року   по 25 червня 1986 року він перебуваючи на посаді заступника начальника 7-ї професійної Пожежної частини по охороні м. Звенигородка брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі зведеного загону протипожежної служби Цивільної оборони Черкаської області, що підтверджується довідкою Управління МВС України в Черкаській області від 10 липня 2007 року №19, довідкою Головного управління МНС України в Київській області від 20 серпня 2007 року №9/0/4616, довідкою Головного управління МНС України в Черкаській області від 22 липня 2009 року №3252/7-1/5, довідкою Звенигородського РВ ГУ МНС України в Черкаській області від 2 квітня 2009 року №946.

2 червня 1999 року Черкаська обласна MСЕK №2 визнала його інвалідом третьої групи по захворюванню, пов’язаному з виконанням службових обов'язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

30 листопада 2005 року Черкаська обласна МСЕК №2 при повторному огляді визнала його інвалідом третьої групи по захворюванню, пов’язаному з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 15.06.2004 року №1770-1V) до інвалідів війни належать особи з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проте, Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації відмовило йому у встановленні статусу інваліда війни, посилаючись на  відсутність в нього документів, які підтверджують залучення його до складу формувань Цивільної оборони та що цей загін відносився саме до формувань Цивільної оборони і що він визнаний інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків, що і змусило його звернутись до суду з вказаною заявою.

Просив суд встановити факт, що він під час роботи на посаді заступника начальника 7-ї професійної пожежної частини по охороні м. Звенигородка в період з 6 червня по 25 червня 1986 року входив до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Встановлення даного юридичного факту необхідно йому для отримання соціальних пільг.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року від 9 березня 2010 року заявлені вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати дане рішення та  направити справу на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути частково задоволена виходячи з наступного.

            Згідно роз»яснень, що містяться в п.2 постанови  Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»  із наступними  змінами і доповненнями, при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

           Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

            З матеріалів справи вбачається, що  оспорюваним в апеляційному порядку рішенням    встановлено факт, що заявник під час роботи на посаді заступника начальника 7-ї професійної пожежної частини по охороні м. Звенигородка в період з 06 червня по 25 червня 1986 року входив до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що безпосередньо суперечить положенням ст. 256 ЦПК України та вищезазначеним роз»ясненням Пленуму Верховного суду України.

            За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано встановив факт, що має юридичне значення в порядку окремого провадження зважаючи, що відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

              Рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про встановлення факту про входження заявника до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи слід відмовити.

          Керуючись ст.ст., 303,  307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації задовольнити частково.

            Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року - скасувати.

           В задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_6 - відмовити.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий      /підпис/                

Судді                 /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                             М.І. Скіць