АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 525/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 368 ч.2 КК Бащенко С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменка І.К.
суддів Ільченка А.М., Поєдинка І.А.
за участю прокурора Кожушко Н.В.
засудженого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора Трояна О.Л., який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 08.06.2010 року, яким
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, грек, громадянин України, з вищою осві-
тою, працюючий головою Драбівської районної державної адміністра-
ції Черкаської області, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджений за ч.2 ст.368 КК України на 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на два роки та на підставі ст..76 КК України зобов’язано його періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу засудженому змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Вирішено питання про стягнення судових витрат та долю речових доказів по справі, відповідно до положення ст.ст.81, 91, 93 КПК України,-
втановила:
Згідно вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, згідно розпорядження Президента України від 17.09.2009 року № 201/2009-рп, з 23.09.2009 року, працюючи на посаді голови Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області, керуючи її роботою, відповідно до повноважень, визначених статтею 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», будучи державним службовцем 6-го рангу третьої категорії, тобто являючись службовою особою, використовуючи своє службове становище, 22.03.2010 року, близько 16 год.20 хвилин, перебуваючи в своєму службовому кабінеті в приміщенні Драбівської райдержадміністрації по вул.Леніна, 69 смт.Драбів Черкаської області одержав від громадянина ОСОБА_9 частину обумовленої суми хабара в розмірі 33600 грн., що в 78 разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян за передачу останньому в оренду земельних ділянок із земель державної власності, які знаходяться в адміністративних межах Шевченківської сільської ради Драбівського району, для ведення фермерського господарства загальною площею 82, 21 га.
В своїй апеляції державний обвинувач ОСОБА_10, не заперечуючи щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину та правильності кваліфікації скоєного, просить скасувати вирок, у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання засудженому за ч.2 ст.368 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі, з конфіскацією всього його майна та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та самоврядування строком на три роки. При цьому, апелянт посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував ті обставини, що останній займав особливо відповідальне становище, ставши на злочинний шлях, розмір одержаного ним хабара та тяжкість вчиненого ним злочину. Державний обвинувач також вважає, що судом невірно застосовано закон, передбачений ст.75 КК України, згідно якого особа може бути звільнена від відбування тільки основного покарання, а не і від додаткового, як це постановив суд у своєму вироку.
В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_6, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, підтримавшого апеляцію державного обвинувача по справі в суді першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які вважають вирок законним і обґрунтованим, який, на їх думку, необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Так, висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_6 в одержанні ним хабара при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, які були перевірені , в порядку ч.3 ст.299 КПК України, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції прокурора.
Зокрема, ОСОБА_6, як під час всього досудового слідства, так і в судовому засіданні давав послідовні свідчення щодо обставин отримання ним хабара від громадянина ОСОБА_9, щиро розкаявся у вчиненому. Його вина у скоєнні цього злочину підтверджується зібраними по справі доказами.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч.2 ст.368 КК України, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до положення ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який по місцю роботи та проживання характеризується виключно позитивно, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю цього злочину, його незадовільний стан здоров’я, зокрема гіпертонічну хворобу 2-го ступеня, з кризовим перебігом, ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, хронічний холецистопанкреотит в стадії загострення.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 по справі не встановлено.
Враховуючи наведені вище обставини та дані про особу засудженого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши положення ст.75 КК України, оскільки таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Суд також правильно не призначив засудженому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, так як згідно ст.77 КК України, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна не передбачено.
Крім того, із наданого в судовому засіданні апеляційного суду витягу з історії хвороби ОСОБА_6 вбачається, що він з 28.07.2010 року по 10.08.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні в 1-му терапевтичному відділенні 3-ї міської лікарні м.Черкаси з приводу лікування вказаних вище та інших хвороб, що свідчить про його незадовільний стан здоров’я і на даний час.
При таких обставинах, доводи апеляції державного обвинувача щодо м’якості призначеного ОСОБА_6 покарання та щодо помилки суду про звільнення засудженого від додаткового покарання є безпідставними, які спростовуються наведеними у вироку доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію державного обвинувача по справі ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 8 червня 2010 року стосовно засудженого ОСОБА_6 залишити без змін.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно оригіналу:
Суддя: І.К.Охріменко