Судове рішення #10593917

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ


Справа  № 22ц-2868/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 51, 52                            Дерунець О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

                           Гончар Н.І.


РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня  2010 року   Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:


головуючого Корнієнко Н.В.

суддів Гончар Н.І., Трюхана Г.М.

при секретарі Голобородько С.О.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі ЧФ ПАТ «Західінкомбанк» на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_8 про визнання договору поруки недійсним , -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернулась в суду з позовом до ОСОБА_7, ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_8 про визнання договору поруки недійсним, мотивуючи тим, що 27 грудня 2006 року між ЧФ ТОВ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 18-ЮО, згідно якого останньому було надано кредит у вигляді не поновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 230 000 грн. для придбання обладнання та поповнення обігових коштів, зі сплатою 18 % річних терміном до 27 грудня 2011 року, а в разі невиконання позичальником будь-якої з умов даного договору – до першої письмової вимоги.

В день укладання договору кредиту між ЧФ ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 18-ЮО, згідно якого ОСОБА_7 зобов’язався перед Банком в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту, сплаті процентів та комісій за користування кредитом та передбачених договором кредиту штрафних санкцій.

Із відповідачем ОСОБА_7  вона з 18 червня 2005 року  перебуває  в зареєстрованому шлюбі. Про укладення її чоловіком договору поруки вона  дізналася випадково, і відповідно згоди на укладення даного договору не давала, Просила договір поруки визнати недійсним.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2010 року позов задоволено. Договір поруки № 18-ПЮО від 27 грудня 2006 року, укладений між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ТзОВ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_8 – визнано недійсним.

          Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ КБ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ТзОВ КБ «Західінкомбанк» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

           Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

         Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з що при укладенні договору поруки між банком та відповідачами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ОСОБА_7 не мав на це згоди позивачки ОСОБА_6, а тому не мав права укладати договір поруки.

          З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

          Встановлено, що 27 грудня 2006 року між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ТзОВ «Західінкрмбанк»  та відповідачем ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 18-ЮО, згідно якого останньому було надано кредит в сумі 230 000 гривень зі сплатою 18,0 % річних  та комісійної винагороди в розмірі 0,95 % від суми кредиту з кінцевим строком повернення кредиту до 27 грудня 2011 року.

          В той же день між банком та відповідачами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 18-П100.

          Позивачка ОСОБА_6 з 18 червня 2005 року із ОСОБА_7 перебуває в зареєстрованому шлюбі.

          Ч.1 ст. 215 ЦК передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.  

          Колегія суддів вважає, що посилання позивачки при зверненні до суду з вимогою про визнання правочину недійсним  на ст. 215 ЦК України, як на підставу визнання правочину недійсним є безпідставним, оскільки доказів того, що її чоловіком та банком на момент вчинення правочину не було додержано вказаних в ст. 203 ЦК  вимог  ОСОБА_6 суду  не надала.

          Як на основну підставу для визнання договору поруки недійсним, позивачка вказує, що на момент укладання сторонами договору поруки не було додержано вимог ч.ч.1, 2 ст.65 СК України, відповідно до якої дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч.1). Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо  цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2).  

           Колегія суддів вважає помилковим твердження ОСОБА_6 про те, що в даному випадку діють норми саме СК України.

          Ч.1 ст.60 СК передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

          Відповідно до положень ч. 4 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.                  

          Оскільки право спільної власності подружжя не є особливою формою власності, а лише надає подружжю - суб'єктам права приватної власності - спеціальні повноваження щодо здійснення належного їм права власності, то на правовий режим спільної сумісної власності відповідно до Коментаря до ст. 61 СК України поширюються ті заборони та обмеження, які притаманні праву приватної власності.

           Стаття 65 СК, в свою чергу, визначає правові засади здійснення права розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У розвиток положення загальної норми абз.1 ч.2 ст.369 ЦК, яка присвячена розпорядженню майном, що є у спільній сумісній власності, спеціальні правила даної статті передбачають наявність взаємної згоди обох з подружжя при здійсненні розпорядження.

           У випадках вчинення інших правочинів (договорів), в яких грошові кошти виступають засобом платежу, письмової згоди законом прямо не вимагається.

            Кожен з подружжя має право відчужити на користь третьої особи майно, що є у спільній сумісній власності або 1) після визначення частки та виділу в майні в натурі, або 2) після визначення частки та визначення порядку користування майном (ст.67 СК).

            І лише після визначення частки в майні, будь-який учасник спільної часткової власності має право розпоряджатися своєю часткою на свій розсуд: без необхідності одержання згоди другого співвласника, будь-яким способом і на користь будь-якого суб'єкта (ст.361 ЦК).                

            Оскільки при укладенні договору поруки ОСОБА_7 взяв на себе зобов»язання по виконанню кредиту ОСОБА_8, а не вчиняв дій по розпорядженню спільним  майном подружжя, що стверджує позивачка,  її згода на вчинення даної дії ОСОБА_7 не була обов»язковою, а тому підстав для визнання даної угоди недійсною колегія не вбачає.

             Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

            Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 15 березня 2010 року були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

            Керуючись ст. ст.  303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                          в и р і ш и л а :

            Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі ЧФ ПАТ «Західінкомбанк»  - задовольнити.

            Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_8 про визнання договору поруки недійсним , - скасувати.

            Ухвалити по справі нове рішення.

            Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову до ОСОБА_7, Пулбічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_8 про визнання договору поруки недійсним.

            Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.                    

                       Головуючий         /підпис/                                                

                       Судді             /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                                        Н.І. Гончар

   

Керуючись ст. ст.                                                        ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                у х в а л и л а :

      Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», ОСОБА_8 про визнання договору поруки недійсним

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація