АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3121/10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 51, 52 Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н.В.
суддів Гончар Н.І., Трюхана Г.М.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про поновлення на роботі , -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ВАТ «НВП «СЕМЗ» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і оплату відпрацьованого нею робочого дня 28 січня 2010 року, мотивуючи тим, що з 01 серпня 1985 року вона працювала на Смілянському електромеханічному ремонтному заводі ім.. Т.Г.Шевченка, після приватизації якого 01 січня 1999 року була переведена у ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод». З 22 листопада 2007 року вона працювала на посаді начальника відділу матеріального постачання, з 25 травня 2009 року – на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання. Наказом голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» № К-2161 її було попереджено про звільнення з роботи за скороченням штату з 28 січня 2010 року, мотивація – ліквідація відділу матеріально-технічного постачання, а наказом № К-116 від 28 січня 2010 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату.
Вважає своє звільнення безпідставним і незаконним. Зі змісту наказів № 133-о, К-2129, К-2161 вбачається, що ніякого скорочення чисельності чи штату на підприємстві , а саме у відділі матеріально-технічного постачання не проводилось, а тільки було змінено його назву з метою її звільнення з підприємства. Замість ліквідованого відділу була створена нова служба забезпечення товарно – матеріальними цінностями в якому була відсутня одна посада начальника бюро. Вважає, що відповідачем її звільнення було проведено упереджено та з порушенням вимог діючого законодавства. Новостворена служба фактично виконує ті ж функції , що і формально ліквідований відділ МТП. Працівники керованого нею відділу залишись на своїх посадах та виконують свої обов»язки, а їх керівником є її підлеглий колишній начальник бюро її відділу Омельченко С.Д. У новоствореній службі не залишилось місця тільки їй, не зважаючи на те, що стаж її роботи на підприємстві складає більше 24 років, а досвід роботи в службі постачання більше 10 років. Просила визнати незаконним наказ № к-116 від 28.01.2010 року та поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі посадового окладу 2 546, 00 гривень на місяць з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, а також заробітну плату за 28.01.2010 року та витрати понесені по оплаті юридичних послуг адвоката.
Ухвалою суду від 04 березня 2010року до участі в справі в якості третьої особи був залучений голова правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» Шаповалов Є.В.
18 березня 2010 року ОСОБА_6 подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій відмовилась від вимог про стягнення невиплаченого заробітку за час вимушеного прогулу за 28 січня 2010 року, про що 18 березня 2010 року суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області було постановлено ухвалу, якою прийнято відмову позивачки від зазначеної частини позовних вимог та закрито провадження в цій частині.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Ухвалено визнати незаконним наказ голови правління ВАТ «Науково-виробниче підприємство»Смілянський електромеханічний завод» Шаповалові Є.В. № К-116 від 28 січня 2010 року про звільнення ОСОБА_6 у зв»язку із скороченням штату та поновлено її на роботі. Ухвалено стягнути з ВАТ «НВП «СЕМЗ» на користь ОСОБА_6 4 308 грн.65 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 2250 грн витрат на правову допомогу, а всього 6 558 грн. 65 коп. Ухвалено стягнути з ВАТ «НВП «СЕМЗ» на користь держави 51 гривню судового збору, на користь Смілянського УДК – 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині поновлення на роботі і стягнення 2 546 гривень заробітку за один місяць вимушеного прогулу звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з даним рішенням ВАТ «НВП «СЕМЗ», просить, у зв‘язку з невідповідністю висновків суду обставинам справ та порушення норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які з‘явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що наказом №К-116 від 28 січня 2010 року позивачка ОСОБА_6 була звільнена з посади начальника відділу матеріально-технічного постачання з 28 січня 2010 року у зв'язку із скороченням штату (п.1 ст.40 КЗпП).
Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.
В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі Пленуму) роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема… скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_6 за скороченням штату в порушення положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України останній не була запропонована посада начальника в новоствореній службі забезпечення товарно - матеріальними цінностями /в подальшому СЗМТЦ/ та інші вакантні на підприємстві посади, які за професією та спеціальністю відповідають її кваліфікації. Суд також прийшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_6 відповідачем були порушені положення ст.ст. 49-2 та 42 КЗпП України, оскільки іншим працівникам її відділу були створені переваги щодо реалізації права на працю та позивачці не було надано переважне право залишення на роботі, як працівника, який має більш високу кваліфікацію ніж Омельченко С.Д., призначений на посаду начальника служби.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом № К-2129 від 20 листопада 2009 року з метою підвищення ефективності управління виробничою діяльністю підприємства з 28 січня 2010 року був ліквідований відділ матеріально-технічного забезпечення та скорочені всі штатні посади /начальника відділу, 3 посади начальника бюро,6 посад інженерів по комплектації обладнання. П 1.2 даного наказу з 24 листопада 2009 року був створений новий підрозділ – служба забезпечення товарно-матеріальними цінностями із штатним розписом –начальник служби, 2 одиниці начальника бюро та 6 одиниць інженер по комплектації обладнання. Наказом від 24 листопада 2009 року № к-2139 СЗТМЦ були підпорядковані заготівельно-складський участок та транспортний цех.
В ході розгляду справи було встановлено, що всім працівникам ліквідованого відділу було запропоновано написати заяви про переведення до новоствореної служби, всі працівники крім ОСОБА_6 такі заяви написали. Дана обставина підтверджується наданими суду ксерокопіями заяв про переведення. ОСОБА_6 як в ході розгляду справи судом першої інстанції так і в ході розгляду справи апеляційним судом не заперечувала, що заява нею про переведення до новоствореної служби написана не була. Всі посади в новоствореній службі були заповнені 26 листопада 2009 року, що підтверджується наказом № К-2160.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, ОСОБА_6 була звільнена з роботи з порушенням положень ч. 2 ст. 40 та 49-2 КЗпП України, оскільки їй не була запропонована посада начальника у новоствореній службі і на цю посаду була призначена інша особа, яка має значно нижчу кваліфікацію ніж вона, виходячи із наступного.
Відповідно до роз»яснень вищевказаної Постанови Пленуму, при проведення звільнення власник або уповноважений орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку /перегрупування / працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки .
Оскільки новостворена служба відповідно до положення має більш розширену структуру та перелік повноважень ніж ліквідований відділ, посада начальника відділу МТП в створеній службі ОТМЦ - відсутня, а тому право прийняття особи на дану посаду належить відповідачу.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що одним із порушень відповідача, допущених при звільненні ОСОБА_6 є також ненадання їй переважного права на залишення на роботі, як працівника що має більш високу кваліфікацію і продуктивність, оскільки положення ст. 42 КЗпП України підлягає застосуванню при скороченні однорідних професій та посад, що в даному випадку не мало місця, а тому не підлягає застосуванню.
Про майбутнє вивільнення в зв»язку із скороченням посади начальника відділу з 28 січня 2010 року, ОСОБА_6 27 листопада 2009 року була попереджена та їй були запропоновані вакантні станом на цей день посади контролера та ізолювальника, від яких остання відмовилась, про що свідчить її особистий підпис.
Із наданих суду матеріалів вбачається, що інших вакантних посад на підприємстві не було, що також підтверджується наданими в ході розгляду справи апеляційним судом матеріалами, а саме довідками № 33-8.4/80, 48-178/05, наказами №№ 2160,1858,2104,К-57.
Ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2, 6 даної статті , допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В судовому засіданні об»єктивно встановлено, що згоди на переведення на іншу роботу ОСОБА_6 не дала.
Висновок суду про порушення відповідачем при звільненні ОСОБА_6 положень ст. 49-2 КЗпП України колегія суддів також вважає помилковим, оскільки із матеріалів справи вбачається що в передбаченому законом порядку останній пропонувались інша робота, від чого остання відмовилась. Повідомлення державній службі зайнятості про заплановане вивільнення ОСОБА_6 відповідачем направлено 27.11. 2009 року /а.с.172/.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка звільнена з посади начальника відділу матеріально-технічного постачання з дотриманням всіх вимог трудового законодавства, а тому висновки суду першої інстанції про незаконність звільнення позивачки колегія визнає помилковими, оскільки вони не відповідають обставинам справи та встановленим в судовому засіданні фактам.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному об»ємі з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» - задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про поновлення на роботі – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_6 в позові до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про визнання незаконним наказу голови правління ВАТ «НВП «СЕМЗ» Шаповалова Є.В. № К-116 від 28 січня 2010 року про звільнення з роботи у зв»язку із скороченням штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку в Верховний Суд України на протязі двох місяців після проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.І. Гончар