АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц-3795/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія- 21 Синиця Л.П.
Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.,
суддів Міщенка С.В., Нерушак Л.В.,
при секретарі Голобородько С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа ОСОБА_9 про визнання договору дарування не дійсним ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Городищенського районного нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання договору дарування від 18 липня 2009 року , укладеного між ОСОБА_7В та ОСОБА_8 2/3-х частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - не дійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 07.07.209 року звернувся до Городищенського районного суду з цивільним позовом до ОСОБА_7, оскільки вона позичила в нього гроші та відмовлялася їх добровільно повернути. При цьому він в позові звертався до суду з заявою про забезпечення позову, але ця заява ухвалою суду від 07.07.2009 року була відхилена і в забезпеченні позову йому суддя відмовив. 16.07.2009 року копію його позовної заяви отримала ОСОБА_7, а 18.07.2009 року, дізнавшись про поданий ним позов, вона з метою ухилення від повернення боргу, уклала договір дарування 2/3-х частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю матір’ю ОСОБА_8 Таким чином, чинячи перепони правосуддю, вчинила дії, спрямовані на порушення його законних прав на отримання переданих в борг грошей. У зв’язку з чим позивач просив на підставі ч.1 ст.234 визнати цей договір дарування фіктивним.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа ОСОБА_9 про визнання договору дарування не дійсним - відмовлено.
ОСОБА_6 оскаржив це рішення суду і в поданій апеляційній скарзі просить його скасувати та винести нове рішення про задоволення його позову.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 зазначає, що суд не врахував того, що відповідач ОСОБА_7 за попередньою змовою зі своєю матір’ю ОСОБА_8 вчинили дії спрямовані на порушення його законних інтересів з метою унеможливлення виконання рішення суду по стягненню боргу за договором позики в подальшому. Суд не дослідив і не дав оцінку його письмовим доказам і звукозапису попередніх засідань, не врахував, що щодо нього був вчинений злочин сторонами цього фіктивного договору .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційна скарги не має.
Абзацом 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено , що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК
, а також правильно витлумачив ці норми. А дане рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки повністю побудоване на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності.
Так, розглядаючи справу , суд правильно встановив, що на момент укладання договору дарування жодних заборон на вчинення ОСОБА_7 дій по розпорядженню належними їй 2/3-х частинами житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не було , а тому вона , як власник , могла вчинити будь-який правочин з цим майном. Також , підтверджується дослідженими судом доказами , і відсутність ознак фіктивності спірного правочину, оскільки п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а у разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Натомість апелянт не надав жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір дарування без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином , оскільки прийнявши в дар зазначений будинок , ОСОБА_8 зареєструвала договір дарування в БТІ , правовим наслідком чого став перехід на неї права власності на 2/3-х частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Посилання ж апелянта на наявність злочинного зговору між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також нічим не підтверджено, оскільки кримінальну справу проти цих осіб за фактом вчинення проти позивача злочину не порушено .
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а як вбачається з вищевикладеного будь-яких суттєвих порушень норм матеріального і процесуального права при постановленні даного рішення допущено не було.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів , -
у х ва л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа ОСОБА_9 про визнання договору дарування не дійсним - відхилити.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 травня 2010 року - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя С.В. Міщенко