УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №33-1404/2010                                     Головуючий у першій інстанції – Чала А.П.

Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 серпня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з участю останнього на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 8 липня 2010 року,-

встановила:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, розміром 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2550 гривень.

Суд встановив, що 24.04.2010 року о 00 год. 05 хв. ОСОБА_2, на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував автомобілем НОМЕР_1 в смт. Десна Козелецького району з ознаками алкогольного сп’яніння, але від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився.

В апеляційній скарзі правопорушник просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На переконання апелянта, постанова є незаконною, необ’єктивною, бо суддею порушені вимоги ст. 280 КУпАП щодо необхідності з’ясування передбачених законом обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення.  

Зокрема, апелянт зауважує, що викладені у рапорті пояснення свідка ОСОБА_3 та інспектора ДПС є неправдивими, оскільки алкогольних напоїв він не вживав, і останній не вимагав пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння.

Крім того, скаржник наполягає на тому, що залишити свій автомобіль на узбіччі він не міг, бо був зупинений інспектором поза межами селища Десна, і зранку того ж дня заступав на добове чергування у військовій частині, підтвердивши ці обставини документально, тому алкогольні напої напередодні взагалі не вживав.

Разом з тим, ОСОБА_2 стверджує, що суддею не взяті до уваги пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтверджували його пояснення щодо обставин цієї події, бо перебували разом з ним в автомобілі.

Також скаржник зауважує, що на порушення вимог ст. 254 ч. 2 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення йому не була вручена, і посилання на цю обставину у поясненнях свідка ОСОБА_3 є неправдивими, бо сама копія протоколу міститься в матеріалах справи.

За твердженнями апелянта, інспектор міліції порушив вимоги Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення, суддя формально послався на докази, що містяться в матеріалах справи, належним чином не дослідивши їх.

Між тим, в матеріалах справи відсутні об’єктивні докази щодо підтвердження даних про обставини вчинення цього правопорушення.

Крім того, суддею при розгляді справи поза увагою залишені порушення вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП щодо складання та змісту протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, небезпідставними слід визнати твердження апелянта про порушення інспектором ДПС нормативних актів при складанні протоколу, які встановлюють порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Зокрема, у відповідності до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою, зокрема виявлення стану алкогольного сп’яніння, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я уповноважена особа Державтоінспекції складає протокол про адміністративне правопорушення в присутності двох свідків

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, інспектор зобов’язаний зазначити ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від медичного огляду.

Така ж вимога міститься і у п. 5.4 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 року №77.

Однак, ці вимоги інспектор міліції проігнорував, бо за даними відповідного протоколу, складеного відносно ОСОБА_2, відсутні дані, які б свідчили про конкретні дії останнього щодо відмови пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння.

Більш того, з цього протоколу вбачається, що інспектором був запрошений тільки один свідок.

Отже, дії працівника ДПС Чернігівського взводу – Чайки Д.В. не відповідають вимогам вказаних нормативних актів.

На порушення вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП суд теж не забезпечив всебічне, повне й об’єктивне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Так, не були перевірені дані, що містяться у поясненнях свідка  ОСОБА_3, який стверджував, що копія протоколу вручена водію в його присутності (а.с. 4), при тому, що вона міститься в матеріалах справи (а.с. 2).

Водночас, ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях не свідчив про те, що водій ОСОБА_2мав ознаки сп’яніння.

Разом з тим, апелянт стверджує, що у його присутності будь-який протокол не складався, при цьому не заперечує, що дійсно, на вимогу інспектора він зупинився і надав останньому відповідні документи, після перевірки яких, той дозволив йому продовжити рух.

Також зауважив, що копію протоколу про адміністративне правопорушення він не отримував, пояснення інспектору не давав, бо той не вимагав.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що він не міг залишити свій автомобіль на узбіччі закритим, як це зазначено у рапорті інспектора, бо він його зупинив поза межами населеного пункту Десна.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували ці твердження апелянта, а у постанові суду не дана оцінка письмовим поясненням           ОСОБА_4. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що вони у вказаний день разом з ОСОБА_2 поверталися з дачі додому в одному автомобілі і останнього поблизу селища Десна зупинив інспектор ДПС, який тільки перевірив документи.

Ці свідки також стверджували, що водій ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Сумнівними є дані у протоколі про те, що особа правопорушника була встановлена належним чином, бо засвідчувалася його особа із «довідкового бюро» (а.с. 1).

При цьому дані відповідних обов’язкових документів водія, які підлягають перевірці, у протоколі не зазначені.

Таким чином, доводи в апеляції про недопустимість як доказів даних протоколу про адміністративне правопорушення, є обґрунтованими.

Ураховуючи, що з часу складання протоколу про адміністративне правопорушення минув тривалий час і можливість встановити фактичні обставини та об’єктивні докази втрачена, а всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, справа підлягає закриттю.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

Постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову  судді Святошинського районного суду м. Києва від 8 липня 2010 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу, розміром 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2550 гривень - скасувати , а провадження  у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити  за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Н.О. Бєлан