УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №33-1383/2010                                   Головуючий у першій інстанції -  Жежера О.В.        

Категорія: ст. 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 серпня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2010 року, за участю потерпілого ОСОБА_3, -

встановила:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу, розміром 340 гривень.

Суд встановив, що 19.05.2010 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1  в м. Києві на проспекті Оболонському, буд. 52, на порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху (ПДР), залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, пошкодивши обидва транспортні засоби.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На переконання апелянта, постанова суду є незаконною, оскільки правила дорожнього руху вона не порушувала, а навпаки, вважає, що дорожня пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.3 ПДР, який, об’їжджаючи припарковані з лівого краю дороги автомобілі, змінив напрямок руху, повернувши вправо, і при цьому намагався зайняти її смугу руху. Такі обставини дорожньої пригоди, на її думку, зафіксовані на схемі місця ДТП, з якої убачається, що передня частина автомобіля «Фольксваген» знаходиться на відстані 3,7 м., а задня – 3, 57 м. по відношенню до лівого узбіччя дороги. Сама ж вона рухалася на відстані 3, 2 м. від правого узбіччя дороги і будь-які перестроювання не здійснювала.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, і від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.

Вислухавши потерпілого ОСОБА_3, який просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін, свідка     ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, не вбачаю підстав для її задоволення з наступних підстав.

Твердження в апеляції про порушення суддею вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи є безпідставними.

Як убачається з постанови, на обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні цього правопорушення, суддя послався на докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема на дані, які встановлені протоколом про адміністративне правопорушення, дані схеми ДТП та письмових пояснень учасників пригоди, які й спростовують посилання апелянта на відсутність її вини у вчиненні дорожньої пригоди.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху, водій повинен дотримуватися безпечного інтервалу.

Проте встановлені судом докази свідчать, про порушення    ОСОБА_2 цих вимог ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.

Так, за поясненнями іншого водія ОСОБА_3, він рухався прямо по Оболонському проспекту і зразу ж після об’їзду клумби перестроївся у середню смугу руху, яку визначив візуально, бо розмітка на дорозі нанесена не була, а з лівої сторони знаходилися припарковані автомобілі. Маючи намір також припаркуватися на цій же стороні дороги, він призупинився, і в цей момент відчув, як автомобіль «Тойота», об’їжджаючи перешкоду справа та випереджаючи, зачепив своїм лівим дзеркалом праве переднє крило його автомобіля «Фольксваген», і при цьому побачив, як дзеркало у автомобіля «Тойота» склалося по ходу руху (а.с. 5).

Ці пояснення ОСОБА_3 підтвердив і свідок дорожньої пригоди – ОСОБА_4, який знаходився на правому сидінні біля водія автомобілю «Фольксваген» (а.с. 4).

На таких же показаннях потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 наполягали і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Пояснення потерпілого та свідка про обставини дорожньої пригоди є об’єктивними, бо узгоджуються із іншими матеріалами справи, зокрема із схемою місця ДТП (а.с. 3), де відображено, що автомобіль «Тойота» після зіткнення випереджає автомобіль «Фольксваген».

Крім того, сама ж ОСОБА_2 не заперечувала, що вона, керуючи автомобілем «Тойота», лівим дзеркалом свого автомобіля пошкодила праве переднє крило автомобіля «Фольксваген», і яке після контакту автомобілів склалося у напрямку передньої двері водія (а.с. 6).

Такі її пояснення свідчать про те, що саме остання випереджала автомобіль під керуванням потерпілого.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.3 ПДР, бо мав намір перестроїтися у смугу її руху, щоб об’їхати припаркований зліва автомобіль, не ґрунтується на матеріалах справи і спростовується об’єктивними доказами.

Зокрема, за даними схеми місця ДТП, і як убачається із фотокарток, наданих суду потерпілим ОСОБА_3, які виконані після дорожньої пригоди, ліве переднє колесо автомобіля «Тойота» вивернуте вліво по відношенню до напрямку руху вказаних транспортних засобів, що узгоджується з показаннями водія ОСОБА_3 про те, що саме водій ОСОБА_2 виконувала маневр об’їзду перешкод з правої сторони по ходу її руху, та випереджала автомобіль останнього, не дотримавшись безпечного інтервалу.

Отже, висновок суду про доведеність її вини є правильним.

Також не встановлено й порушень вимог чинного адміністративного законодавства при розгляді суддею цієї справи.

За таких обставин, не вбачаю підстав для скасування постанови, яка є законною й обґрунтованою. Встановлені докази свідчать про порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 ПДР щодо недотримання під час руху безпечного інтервалу, а не дистанції, як помилково зазначено у постанові суду, а тому з мотивувальної її частини така вказівка підлягає виключенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

Постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2010 року щодо неї – змінити.

У мотивувальній частині цієї постанови слово «дистанції» замінити на слово «інтервалу».

    В решті цю постанову залишити без змін.

    Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Н.О. Бєлан