Справа № 22Ц-3440/2010                                  Головуючий в суді І інстанції Подрєзова Г.О.

Категорія 01, 57                                                 Доповідач у суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня  2010 року                                                                                                   м. Київ

Колегія  суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

 Головуючого судді:             Хопти С. Ф.,

 суддів:                                    Оношко Г. М., Мережко М. В.,

 при секретарі:                       Вішик О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради  Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня  2009 року у справі за позовом  ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради  Київської області про визнання дій неправомірними, зобов»язання провести перерахунок та виплату  недоотриманих  сум  одноразової допомоги на  оздоровлення за 2008 рік,

встановила:

           У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з  позовом   про  виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, посилаючись на те, що він перебуває на обліку у відповідача як інвалід 2-ї групи, захворювання якого пов»язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на   щорічну  допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідачем такий розмір пенсії здійснюється у значно меншому розмірі, просив зобов»язати відповідача виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 15 травня  2009 року позов задоволено. Визнано відмову відповідача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги позивачу  на оздоровлення неправомірною. Зобов»язано відповідача провести  виплату на користь ОСОБА_3 недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.  відповідно до   ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В апеляційній скарзі УСЗН Білоцерківської міської ради  Київської області просить скасувати постанову  суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

        Задовольняючи позовні вимоги, суд  інстанції виходив з тих обставин, що відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

          Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

По справі встановлено, що   позивач зареєстрований та постійно проживає у                        м. Біла Церква Київської області, територія якої постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіологічного контролю. Позивач перебуває на обліку в УСЗН  Білоцерківської міської ради як інвалід 2-ї групи, захворювання якого пов»язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на   щорічну  допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

          Відповідно до ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на   щорічну  допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

          Разом з тим, у 2008 році фінансування пільг, компенсацій та доплат постраждалим  громадянам проводиться відповідно до обсягів, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на  2008 рік".

          В 2008 році Законом України Про "Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, внесено зміни до ряду законів, в т.ч. й до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". А саме статті 48 надано такого змісту: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

          Згідно з бюджетними призначеннями та ураховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

- за 2008 рік - згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №   562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Згідно ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

          Частина 2 статті 95 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та норми якої є нормами прямої дії, цілком однозначно передбачає, що всі видатки держави, їх цільове призначення, визначаються виключно в Законі про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.

          Згідно з ст. 75 Конституції України  Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

          Конституція України  не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

          Частина 2 ст. 95 Конституції України визначає, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальні суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

          Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України  зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

         За змістом частини третьої статті 150 Конституції України  рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

           На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення  яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", з урахуванням тих обставин, що   у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"  щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

         Судом встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у лютому 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були діючими, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , тобто після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.

          Таким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової грошової допомоги на оздоровлення   узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.

          Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України.

          Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

          З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права,  колегія суддів дійшла висновку про те, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

          Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія суддів,

вирішила:

         Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради  Київської області задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 15 травня    2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.  

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради  Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату  недоотриманих  сум  одноразової допомоги на  оздоровлення за 2008 рік відмовити.

  Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

  Головуючий

 Судді