АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц-5024/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 27 Бурлака А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.,
суддів Міщенка С.В., Нерушак Л.В.,
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач позичив строком на півроку 9500 доларів США, але повернув лише частину позиченої суми- 2500 доларів США, що дорівнювало 12675грн. А решту боргу , що був еквівалентний 35300грн., не повертає, у зв’язку з чим з урахуванням 3% річних та індексу інфляції просив стягнути з ОСОБА_6 62189,60 грн. та моральну шкоду в сумі 3000грн.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 квітня 2009 року позов ОСОБА_7 був судом задоволений і стягнуто з ОСОБА_6 на його користь 62189,60 грн. боргу, 3000грн. моральної шкоди та судові витрати по справі. Ухвалою від 05 жовтня 2009 року дане заочне рішення було скасоване місцевим судом, а 04 грудня 2009 року Придніпровський районний суд м.Черкаси повторно виніс заочне рішення аналогічного змісту.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду від 04 грудня 2009 року, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2009 року скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_7 відмовити.
В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на ту обставину, що зазначеної позивачем суми він у позивача не ніколи брав і жодних зобов’язань перед ним не має.
Заслухавши доповідача, сторони по справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи , судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Абзацом 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено , що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК
, а також правильно витлумачив ці норми. Відповідно до абз.4 п.2, п.11 вказаної Постанови : «…Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи…. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України)».
А оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю не відповідає цим вимогам. Так, як на підставу задоволення позову , суд посилається на наявність у відповідача зобов’язань перед позивачем по поверненню позичених коштів в сумі 62198грн., застосовуючи при цьому до даних правовідносин норми ст.ст.530, 536, 625 ЦК України, що регулюють порядок виконання грошових зобов’язань та сплату боржником суми боргу 3% річних та інфляційних за час прострочення виконання грошового зобов’язання. Але такі висновки суду є хибними , оскільки суд не навів жодного доказу на підтвердження існування таких зобов’язань у ОСОБА_6 перед ОСОБА_7, а останній не надав суду жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог і ці докази в справі відсутні , рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях.
Статтею11 ЦК України передбачено перелік підстав для виникнення цивільних прав та обов’язків до яких входять в тому числі і договори та інші правочини. Ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У ст.203 ЦК України зазначено загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності правочину , однією з яких є вчинення правочину у формі, встановленій законом. У разі , якщо сторонами не додержано письмової форми даного правочину, то відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України- рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді були одержані позичальником від позикодавця. А в даному випадку письмового договору чи розписки , про отримання цих коштів ОСОБА_6 позивач ОСОБА_7 суду не представив . Відповідач отримання , заявлених позивачем у позові коштів, заперечував ( а.с.24). А тому підстав для застосування зазначених норм матеріального права та винесення рішення про задоволення вимог позивача, яких той не підтвердив належними доказами , - у суду не було.
У зв’язку з чим відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України, де передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального права ,- дане рішення підлягає до скасування з постановленням нового рішення.
При цьому, зважаючи на вказані вище обставини ,судова колегія вважає, що ухвалюючи нове рішення, належить відмовити позивачу ОСОБА_7 в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження його позовних вимог, а саме на підтвердження наявності договору як такого. А його посилання , як на доказ, на показання ОСОБА_6 про отримання в борг коштів, що зафіксовані у рішенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про витребування майна з чужого незаконного володіння, по якій він залучався судом як свідок ,- є безпідставними, оскільки відповідно до вимог глави 4 ЦПК України ОСОБА_6 не був особою, яка бере участь у справі, а тому встановлені цим судовим рішенням обставини не можуть бути визнані такими, що відповідно до вимог ст.61 ЦПК України, звільнені від доказування. А як зазначено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» : «…За змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів», а з досліджених судом доказів підстав для задоволення даного позову не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди- задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2009 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про повернення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди- відмовити.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 20-ти днів до касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя С.В.Міщенко