Справа № 2-2017/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

19 серпня 2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:         головуючого Соколової К.А., за участю секретаря Щербак Л.Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок пенсії, -

встановив:

21.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якій просив: визнати незаконними дії УПФ в Балаклійському районі Харківської області щодо не нарахування та не виплати пенсії з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2004 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він був особою, яка постраждала внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеною до 2 категорії. Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він з 01.01.2004 року має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що   позивач дійсно перебуває на обліку в УПФ та з 12.10.1998 року по 31.12.2003 року отримує пенсію за віком  згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV на підставі особистої заяви, та додаткову пенсію потерпілого внаслідок ЧАЕС ІІ категорії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% від пенсії 19,91 грн.

Відповідач   вважає, що порушень при призначенні позивачу пенсії з боку УПФ немає. Розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству. Пенсія позивачу була призначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, виходячи із розміру 19,91 грн. Виходячи з цього мінімальний розмір додаткової пенсії по 2 категорії становив 19,91х30%.

Починаючи з 01.01.2008 року призначення та виплата позивачу основної та додаткової пенсії здійснювалось з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно до змін, внесених до ч.1 ст.51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії ІІ, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Після прийняття рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 22.05.2008 року призначення та виплата позивачу пенсій здійснювались згідно Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено, що розмір додаткової пенсії становить 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір пенсії, яку отримує позивач, відповідає чинному законодавству. В ідповідач не погоджується із позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії величини мінімальної пенсії за віком, оскільки в силу ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, що підтверджується посвідчення серії А №НОМЕР_1 (а.с.5).

Позивач з 01.01.2004 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року як особа ІІ категорії.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок пенсії позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» /далі – Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1/.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796–ХІІ.

Статтею 49 вищевказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону №796–ХІІ особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм для обчислення додаткової пенсії, особам, щодо яких встановлено зв’язок Чорнобильською катастрофою, визначено мінімальну пенсію за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Згідно вимог ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, зазначених в ст.ст.50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року, який набрав чинності 27.05.2004 року, на 2004 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 284,69 грн.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року, на 2005 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 гривні.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі: з 01.01.2006 року – 350 грн., з 01.04.2006 року – 359 грн., з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року – 366 гривень.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.

Таким чином, позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, нижній розмір додаткової пенсії в 2004-2007 роках повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Незважаючи на це,  розмір, з якого виходив відповідач при розрахунку пенсії позивачу, був нижчій, ніж прожитковий мінімум ( відповідно мінімальна пенсія за віком ), встановлений Законом України «Про державний бюджет» на 2004-2007 роки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 27.12.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до нової редакції вищезазначеного Закону з 01.01.2008 року вихідним критерієм для розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до змін, внесених до ч.1 ст.51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії ІІ, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ, в тому числі і зміни, внесені до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року обчислення додаткової пенсії позивачу було здійснено у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року – згідно мінімального розміру пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на 2009 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу для тих, що відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто – 498 гривень.

 Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року з 01 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 573 гривні.

Таким чином, позивачу нижній розмір додаткової пенсії з 01.11.2009 року повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання зробити перерахунок додаткової пенсії за 2010 рік, то суд зазначає наступне. Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року – 695 гривень, з 01 квітня 2010 року – 706 гривень. Таким чином, позивачу розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Як вбачається із письмових заперечень УПФ в Балаклійському районі, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії керувався постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 Цивільно-процесуального кодексу України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач повинен був керуватися ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.

Суд визнає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом та іншими законами, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.

Тому саме вищенаведені встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на отримання додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в належному розмірі.

Що стосується періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, то суд приходить до наступного.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.257 Цивільного кодексу України, суд вважає, що на вимоги позивача щодо здійснення перерахунку основної та додаткової пенсії строки позовної давності не поширюються та трирічний строк звернення до суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд встановив, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо нездійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені. Тому суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на отримання додаткової пенсії як особа, віднесена до категорії 2, у період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може погодитися з розрахунком, проведеним відповідачем щодо обчислення пенсії позивача та з посиланнями відповідача на ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-11, 15, 60, 208-233 ЦПК України, ст.ст.1, 257 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 19, 22, 46, 75, 92, 152 Конституції України, ст.ст.50, 51, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року №1704-ІV, Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року № 2089-V, Законом України «Про державний бюджет України на 2006» №3235-ІV від 20.12.2005 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-VI від 20.10.2009 року, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001 , ст.46 Бюджетного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.   Позов  задовольнити частково.

2.   Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 19 серпня 2010 року приписів ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах додаткової пенсії.

3.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1 відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

4.   В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області.  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя