Справа  №   2-128/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22   червня   2010 р.   Путильский  районний  суд  Чернівецької  області  у  складі:

                              головуючого  судді            Маковійчук  Л.Р.

                              при  секретарі                     Ялов»як  О.І.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  смт. Путила   справу  за позовом ОСОБА_1 до Путильської селищної ради, Путильського ВУЖКГ, третьої особи на стороні позивача Управління комунального господарства у Чернівецькій області  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середнього заробітку  за затримку трудової книжки та невиплачених сум при розрахунку ,-

В С Т А Н О В И В  :

Позивачка  ОСОБА_1 звернулась  до  суду  з  позовом  до Путильської селищної ради, Путильського ВУЖКГ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середнього заробітку  за затримку трудової книжки та невиплачених сум при розрахунку,  посилаючись  на  те,  що наказом по комбінату комунальних підприємств № 33 від 04.02.1992 року її було прийнято на посаду бухгалтера – касира  в комбінат комунальних підприємств, наказом № 26 від 31.03.1994 року  переведена на посаду економіста. Після реорганізації підприємств смт. Путила у Виробниче управління  житлово-комунального господарства призначена на посаду головного бухгалтера. Наказом № 12 від 01.04. 2004 року переведена на посаду начальника даного підприємства.01.04.2004 року .  Розпорядженням № 13 від 01.04.2004 року по ВУЖКГ  вона була призначена на посаду начальника даного підприємства. За весь період її роботи вона своєчасно та добросовісно виконувала обов»язки,  покладені на неї посадовою інструкцією, Статутом підприємства, неодноразово нагороджувалась похвальними грамотами, нагороджена медаллю та дипломами лауреата премії галузевої профспілки. Протягом трьох років вона не була у щорічних відпустках і станом на 2009 рік мала заборгованість по відпустках за відпрацьовані періоди з 13.04.2006 року по 03.08.2009 року.  Нею була написана заява про надання їй щорічної відпустки за період роботи з 13.04.2006 року по 13.04.2007 року, з 03.08.2009 року по 27.08.2009 року та видала відповідний наказ по підприємству № 66 від 03.08.2009 року і їй було надано чергову відпустку, про що вона письмовою заявою поставила до відома голову Путильської селищної ради.

11.08.2009 року наказом № 69 вона була відізвана з відпустки у зв»язку з виробничою необхідністю, а саме 12.08.2009 року було призначено засідання колегії управління житлово-комунального господарства обласної РДА.

Наказом № 76 від 03.09.2009 року їй продовжено чергову відпустку з 03.09.2009 року по 18.09.2009 року. За час перебування у відпустці стан здоров»я погіршився і вона  була госпіталізована в Путильську ЦРЛ, де перебувала на лікуванні в період з 17.09.2009 року по 28.09.2009 року.

Розпорядженням Путильського селищного голови № 47 від 04.09.2009 року вона була звільнена за ст. 40 п.4 КЗпП України за відсутність на роботі без поважних причин з 03.08.2009 року по 26.08.2009 року, пунктом 2 вказаного розпорядження виконуючим обов»язки начальника ВУЖКГ призначено Мороза Михайла Кириловича.

 Таке звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки відповідно до Статуту Путильського Виробничого управління житлово-комунального господарства, зареєстрованого Рішенням Виконкому Путильської районної   ради народних депутатів від 15.01.1992 року № 5/1, затвердженого загальними зборами  колективу Управління житлово - комунального господарства в п.4 Керівництво виробничим управлінням підпунктом  4.1 визначено, що виробниче управління  очолює начальник, який обирається загальними зборами і затверджується начальником Чернівецького облуправління, а також  між нею та головою селищної ради смт. Путила  за період роботи на посаді начальника ВУЖКГ виникли особисті неприязні відносини. Голова постійно безпідставно чіплявся до неї  та погрожував, що вижене з роботи. Також їй було відмовлено у нарахуванні та виплаті по лікарняному листку за період хвороби з 17.09.2009 року по 28.09.2009 року  в розмірі 1130 грн., у зв”язку з тим, що в.о. начальника ВУЖКГ Мороз М.К. заборонив бухгалтерії проводити таку виплату, хоча в п. 1 ст. 116 КЗпП України чітко вказано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від  підприємства, проводиться в день звільнення.

ОСОБА_1 звернулась з заявою у Департамент  по нагляду за додержанням законодавства про працю, була проведена перевірка ,  в результаті якої виявлено, що дії Путильського селищного голови та в.о. начальника ВУЖКГ є безпідставними та такими, що суперечать нормам Статуту ВУЖКГ та вимогам ст. 40 п.10 КЗпП  України. За наслідками перевірки видано припис в.о. начальника ВУЖКГ, якого зобов”язано виплатити лікарняні згідно виданого листа та нарахованої суми у розмірі 1130 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов”язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, однак їй трудової книжки особисто не було видано, оскільки вона не розписувалась в журналі обліку та руху  трудових книжок.

ст. 235 п. 3 КЗпП України передбачено, що в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника, або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просить суд поновити її на роботі у Путильське ВУЖКГ на посаді начальника, визнати неправомірним розпорядження Путильської селищної ради № 47 від 04.09.2009 року; стягнути з Путильської селищної ради та Путильського ВУЖКГ солідарно на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2009 року по день фактичного поновлення на роботі,  середній заробіток за затримку розрахунку, а також виплатити лікарняні згідно листа непрацездатності в сумі 1130 грн.

  Пояснила,  що   не  знала,  що  її  звільнено  з  роботи.    Коли  вона  вийшла  з  відпустки  і  потрапила  в  лікарню,  в  той  же  день  17.09.2009 р.  в.о. начальника   ВУЖКГ Мороз М.К.   запропонував  їй   зробити  передачу  печатки,  штампу   та  майна   підприємства   на  період  її  лікування,  що  було  зроблено.  Однак  коли  вона   повернулась  на  роботу,  їй  повідомили,  що  вона  звільнена  з  роботи.  Ніякого  повідомлення  про  звільнення  з  роботи   вона  не  отримувала,  рекомендованого  листа   з  Путильської  селищної  ради  з  наказом  про  звільнення  з  роботи  також  не   було.   Трудову  книжку  з  записом  про  звільнення  з  роботи  отримала  10  лютого  2010 року   і   тоді  розписалась   в  книзі  реєстрації  трудових  книжок.

Накази  про  відкликання  її  з  чергових  відпусток   видавала   сама  на  себе,  оскільки  в  штаті  ВУЖКГ   не  було  інших  посад  і  працівників,  на  яких  можна  було  б   покласти  обов»язки  начальника,  а  тому  працювала  сама.   Вважала  видачу  цих  наказів   законними,  оскільки  підприємство -  самостійна  юридична  особа,  а  тому  вона  мала  право    це  робити.     На  даний  час  їй  виплачено  компенсації  за  невикористані  відпустки,  а  тому  претензій  з  цього  приводу  у  неї  немає.

  Однак       вважає  дії   відповідачів   про  звільнення  її  з  роботи  незаконними,  оскільки,  як  вбачається  з   п.4.1  Статуту  підприємства   від  16.12.1991 р.,   начальник  ВУЖКГ   звільняється  з  посади  начальником   Чернівецького облкомунуправління  на  підставі   рішення  /конференції/ трудового  колективу,   і  просить  поновити  її  на  роботі  з  виплатою   коштів  за   період   вимушеного  прогулу.

Путильський селищний голова Повідаш І.П. у  своєму  запереченні  позов не визнав та вважає позовну заяву безпідставною мотивуючи тим, що  ОСОБА_1   перебувала у відпустці з 03.09.2009 року по 18.09.2009 року, тобто відбувала невикористану відпустку, яку перервала у зв»язку з виробничою необхідністю в період з 11.08.2009 року, однак вона не  мала права цього робити і сама себе не могла відкликати із щорічної відпустки, оскільки відповідно до ч.3п.10ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» селищний голова призначає на посади та звільняє з посад керівників підприємств, що належать  до комунальної власності відповідних територіальних громад. Тому розпорядженням селищного голови № 13 від 01.04.2004 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Путильського ВУЖКГ, тобто   її  посада   прямо підпорядкована Путильській селищній раді.

Ст.80 КЗпП України дає виключний перелік випадків можливості перенесення щорічної відпустки,   тому   у зв»язку з чим була перенесена відпустка ОСОБА_1 з 13.04.2006 року по 13.04.2007 року аж на 2009 рік – невідомо, крім того,  у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Відкликання з відпустки можливе тільки у випадках , передбачених ч.8 ст. 79 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про відпустки» , і саме з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, але аж ніяк за ініціативою працівника.

Стверджувати , що позивачка звільнена у період відпустки, не   можна , оскільки ніяких правових підстав для надання такої щорічної відпустки не було. Крім того, всі відпустки позивачці надавав своїм розпорядженням селищний голова . У 2007 році позивачка використала свою відпустку за 2006-2007 рік, що підтверджується розпорядженням Путильського селищного голови № 30 від 02.07.2007 року , тому правових підстав надавати собі повторно відпустку своїм наказом без розпорядження селищного голови не було. За невикористані відпустки ОСОБА_1  отримала компенсації.

Позивачка стверджує, що з 17.09.2009 року по 28.09.2009 року вона знаходилась на лікуванні , а після одужання повернулась на своє попереднє місце роботи, однак вона з 04.09.2009 року звільнена з посади начальника Путильського ВУЖКГ, про що їй було оголошено на нараді Путильського селищного голови 04.09.2009 року і копію розпорядження про її звільнення їй було направлено поштою рекомендованим листом  з  повідомленням  на  її   дівоче  прізвище  «Грамажора  Меланії  Омелянівні»,  про  що   є  відповідне  повідомлення  з  поштовою   відміткою   про  отримання.

Крім того ст. 233 КЗпП України встановлює місячний строк для оскарження дій керівництва у разі звільнення працівника , а також тримісячний термін у разі виникнення будь-якого іншого спору.

Позивачка пропустила строк оскарження свого звільнення без поважних    причин і не просить суд пропущений строк поновити.  

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову у зв»язку з пропущенням строку звернення до суду без поважних причин.

Своєю заявою від 28.05.2010 року Путильський селищний голова Повідаш І.П. наполягає на застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім  того  пояснив,  що   зміни  до  Статуту  підприємства   в  2007  році   були  внесені  без  погодження  з  селищною  радою,  він  і  не  знав  про   них,  сама  ОСОБА_1  оформила  документи   і  представила   Державному  реєстратору   для  внесення  змін  у  Статут  від  16  грудня  1991 року.  Однак  вважає,  що   зборів  трудового  колективу   з  цього  питання  не  проводилось,  а  виписка  з  протоколу   фіктивна,  тому  вважає,  що   слід  керуватись  ст.42  ЗУ  «Про  місцеве  самоврядування».

Заслухавши  сторони,  дослідивши  матеріали  справи,  суд  прийшов  до  висновку,  що   позов  підлягає  частковому  задоволенню.

Встановлено,  що   згідно  рішення  Путильської  районної  ради  народних  депутатів  Х1  сесії ХХ1 скликання  в  липні  1992 р. затверджено  перелік  об»єктів  комунальної  власності ,  які  передаються  безоплатно до  комунальної  власності    Путильської  селищної  ради   ,  в  тому  числі  і   Путильське  виробниче  управління  житлово-комунального  господарства.   Цим  же  рішенням    зобов»язано   внести  зміни  або  перезатвердити  статути   підприємств  і  організацій,  що  перейшли  в  комунальну  власність  рад./а.с.60/.

 П. 10  ст. 42  ЗУ  «Про  місцеве  самоврядування  в  Україні»  від  21.06.1997 р.  встановлено,  що  міський,  селищний,  сільський    голова  призначає  на  посади  та  звільняє  з  посад керівників  управлінь,  підприємств,  установ  та  організацій,  що  належать  до  комунальної  власності  відповідних  територіальних  громад. /А.с. 66./

 У  п.4.1   Статуту  виробничого  управління  житлово-комунального  господарства  с-ща  Путила,  затвердженого  загальними  зборами  колективу  управління  ЖКГ від  16.12.1991 р.,  зареєстрованого  рішенням  виконкому  Путильської  районної  ради  від  18.01.1992 р. №5/1,  вказано,  що    Виробниче  управління  очолює  начальник,  який  обирається  загальними  зборами /конференцією/ і затверджується  начальником   Чернівецького  облкомунуправління. /а.с.74/

Однак,  як  вбачається   із   представленого  Державним  реєстратором   примірника  вищевказаного Статуту,   там   подано  виписку   з  протоколу     зборів  трудового  колективу  Путильського  ВУЖКГ №1  від  18.03.2007 р. ,  і  до  діючого  Статуту за  підписом    начальника  ВУЖКГ  ОСОБА_1  було  внесено  зміни,  зареєстровані  6.04.2007 р. Державним  реєстратором,  в  п.  4.1  ст.4  в редакції: Виробниче  управління  очолює  начальник,  який  обирається  загальними  зборами  трудового  колективу  та  призначається  розпорядженням  Путильської  селищної  ради  за  попереднім  погодженням  районною  державною  адміністрацією./а.с.68/.

   Розпорядженням  № 13-р  від  1.04.2004 р.  Путильської  селищної  ради  за  підписом  селищного  голови  ОСОБА_1  призначена  начальником  ВУЖКГ.  /а.с.14./

   Таким  чином,  суд  вважає,  що   начальник  ВУЖКГ   в своїй  трудовій  діяльності   повністю  підпорядковується   Путильському  селищному  голові  і   всі  трудові  правовідносини   регулюються   і  погоджуються    з  ним.

   Представник   позивачки   посилається  на   п. 4.1  його  3 частину,  Статуту  підприємства   від  16.12.1991 р., в  який  не  внесено  змін 18.03.2007 року,   де  зазначено,  що   начальник  ВУЖКГ  може  достроково    звільнятись  з  посади  начальником  Чернівецького  облкомунуправління  на  підставі   рішення /конференції /  трудового  колективу,  однак    суд  не  може  з  цим  погодитись,  оскільки,  як  вбачається  з   пояснення представника  облкомунуправління   КАЛЮГИ Л.В., обласне    комунуправління  не   має   ніякого   впливу  на  трудові правовідносини   в  районних   структурах,  цими  питаннями  займаються  на  місцях  органи  самоврядування,   що  і  передбачено  ст. 42  ЗУ  «Про  місцеве  самоврядування».

    ОСОБА_1   знала  про  це,  що  свідчить  про   подання  нею  заяви   про  надання  їй  чергової   відпустки  за  відпрацьований  час  з  13.04.2006р.  по  13.04.2007 р. /а.с.18/, і  розпорядженням  № 30  від  2.07.2007 р.  їй  така  відпустка  була  надана,   а  тому  суд  вважає,  що   видання  нею  наказів  про   надання  собі  відпусток  як  начальнику  ВУЖКГ  -  незаконні,  оскільки    відпустка   повинна  надаватись  за  розпорядженням   селищного  голови,  і  звільнення   за  прогул   правомірне,  оскільки  п.24 Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  від  6.11.1992 р. № 9  з  наступними  змінами,  прогулом  визнається  також   самовільне  використання  без  погодження  із  власником  або  уповноваженим  органом чергової  відпустки.

   Що  стосується   посилання  ОСОБА_1  на    відкликання  її  з  чергової  відпустки   Чернівецьким  обласним  управлінням  комунального  господарства   в   серпні  2009 р.,   то,  як  вбачається  з  пояснення   представника   Чернівецького  облкомунуправління   КАЛЮГИ Л.В.,   на  нараду  викликались  начальники   ВУЖКГ  районів, і  ОСОБА_1  була  там  присутня,    однак   з  відпусток   нікого  не  відкликали  і   на  нараду  міг  прибути  будь-який  інший  представник.

   Відповідачем  Путильським  селищним  головою   ПОВІДАШЕМ  І.П.   вірно    проведено    ознайомлення   ОСОБА_1  з   розпорядженням  про  її  звільнення  з  роботи,  тобто   надіслано  на  її  адресу  16.09.2009 р. рекомендованим  листом  з  повідомленням   розпорядження  № 47  від  4.09.2009 р. з  поштовою  відміткою  про  вручення  16.09.2009 р.

     Разом  з  тим  суд  вважає,  що    відповідачем   -  начальником  ВУЖКГ   порушено  порядок    оформлення   звільнення   ОСОБА_1  

   Посилання   селищного  голови  ПОВІДАША  І.П.  на  те,  що   ОСОБА_1  пропустила  строк  звернення   до  суду  з  приводу  оскарження   незаконного  звільнення,  суд  вважає    безпідставним,  оскільки відповідно  до  вимог  ст.  47  КЗпП  України  власник  або  уповноважений    ним  орган  зобов»язаний  в  день  звільнення  видати  працівникові  належно  оформлену  трудову  книжку  і  провести  з  ним  розрахунок  у  строки,  зазначені  в  ст.  116,  тобто,  не  пізніше  наступного  дня  після  звільнення.

  Відповідно  до  п.4.2 Інструкції  про  порядок  ведення  трудових книжок,  затвердженої   Наказом № 58  від  29.07.1993 р., власник  або  уповноважений  ним  орган  зобов»язаний  видати  працівнику  трудову  книжку  в  день  звільнення  із  внесеним  до  неї записом  про  звільнення.  При  затримці  видачі  трудової  книжки  з  вини  власника або  уповноваженого  ним  органу  працівникові  сплачується  середній  заробіток  за  час  вимушеного  прогулу.   Якщо  працівник  відсутній  на  роботі  в  день  звільнення,  то  власник  або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день  надсилає  йому  поштове  повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність  отримання  трудової  книжки.  Надсилання  трудової  книжки  поштою  на  зазначену  адресу  допускається  тільки  за  письмовою  згодою  працівника.

   Таким  чином,  затримка  видачі   трудової  книжки  вважається  вимушеним  прогулом  і  в  цій  частині   позов  про  оплату   позивачці   за  час  вимушеного  прогулу   він  підлягає  задоволенню.

      Як  встановлено  в  судовому  засіданні   з  показів   начальника  ВУЖКГ   МОРОЗА М.К.,   при    прийманні    від  ОСОБА_1   печатки,  штампу,  книг   наказів   та  основних  засобів підприємства   трудових  книжок   працівників    він  не   приймав,  оскільки  вважав,  що    працівник,  який  займається  веденням  трудових  книжок,  працює,  а  тому  відповідає  за  їх  збереження.   Однак    коли   постало  питання   про  внесення  запису  про  звільнення    ОСОБА_1   в  її  трудову  книжку,  книжки  на  місці  не  було  ,    і  коли  її  принесли,  то    в  той  же  день ,  8  лютого  2009 р.  було  внесено  запис  про  прийняття   на  посаду  начальника  ВУЖКГ  та  про  звільнення,  і  в  книзі   реєстрації  та  видачі  трудових  книжок   значиться  дата  видачі  -  10.02.2010 р.  із  підписом  ОСОБА_1,    що  вона  підтвердила  в  судовому  засіданні,  пояснивши,  що    отримала   трудову  книжку   саме  в  цей  день,  а  тому  звернулась  до  суду  із  оскарженням   звільнення  у  встановлений  місячний  термін,  тобто  10.03.2010 р.,  про  що  надала  суду  поштову  квитанцію.

   Суд  вважає,  що    ОСОБА_1  звернулась  до  суду   у  встановлений  законом  місячний    строк ,   подавши  заяву    10  березня  2010 р.

   Таким  чином,    вимоги  позивачки    про    поновлення  на  роботі   задоволенню  не  підлягають,  оскільки  звільнення  з  роботи  проведено   на  законних  підставах.

   Однак     підлягають  задоволенню   вимоги  про    стягнення    середнього   заробітку  за  час  вимушеного  прогулу  з  4.09.2009  по  10  лютого   2010р.,  виходячи  з    середньомісячного  заробітку  за  останні  2  місяці  роботи  -  липень-серпень 2009 року /3264,23 + 4099,82/ : 2 =  3682,02 грн.   Таким  чином,   підлягає  стягненню   сума  /3682,02 грн.   х  5 місяців  7  днів/ =  19269   грн.

   Виплата   лікарняних  стягненню  не  підлягає,  оскільки    період  лікування  входить  в  час  вимушеного  прогулу,  за  який  стягується  середньомісячний  заробіток.

   На  підставі  вищенаведеного,  керуючись  ст.  ст.   47,  116,  235  КЗпП  України,   ст.  42   ЗУ  «Про  місцеве  самоврядування»,   Інструкції   про  порядок  ведення  трудових  книжок,    Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 9  від  6.11.1992 р. «Про  практику  розгляду  трудових  спорів»,   57-60  ЦПК  України,   суд

                                                    В И Р І Ш И В  :

   Позов  задовольнити  частково.    Стягнути    з    Путильського   виробничого  управління    житлово-комунального  господарства    на  користь    ОСОБА_1    середньомісячну  заробітну  плату  за  час  вимушеного  прогулу   за  період  з   4  вересня   2009 р.  по    10  лютого   2010 року    в  сумі    19269 /дев»ятнадцять  тисяч  шістсот  тридцять  сім  / грн.

   Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку  до  Апеляційного  суду  Чернівецької  області  через  суд  першої  інстанції  шляхом  подачі  протягом  10  днів  з  дня  проголошення   рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20  днів  апеляційної  скарги  з  подачею  її  копії  до  апеляційної  інстанції.

                С У Д Д Я                                           Л.Р.МАКОВІЙЧУК