Справа № 22ц-4019/2010                            Головуючий у 1-й інстанції

                                                  ЛОГВІНА Т.В.                                                                                                      

Категорія – цивільна                                        Доповідач  ГУБАР В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.

суддів:               ГУБАР В.С.,  МАМОНОВОЇ О.Є.,

при секретарі КРАВЧЕНКО В.В.,

за участю: ОСОБА_6, ОСОБА_7

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  товариства з обмеженою відповідальністю  „Габріель”  на  рішення Деснянського районного суду м.Чернігова  від 18 січня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  „Габріель” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинків і споруд та при будинкових територій,  

в с т а н о в и в:

          У вересні 2009 року  ТОВ „Габріель” звернулось в суд з позовом до  ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинків  та прибудинкових територій.

           Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що  надає  послуги відповідачеві, який є власником  АДРЕСА_1,  проте отримувані послуги по утриманню будинку   та при будинкової  території  відповідач не оплачує, внаслідок чого за період з 01.02.2006 року по 31.08..2009 року утворилась заборгованість  у сумі 5410 грн.71 коп., яку   просить стягнути з відповідача.

            Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що позивачем не доведені заявлені вимоги. Зокрема,   договір на надання житлово-комунальних послуг між сторонами укладено 02 жовтня 2009 року, а отже до цього часу обсяг, види та вартість послуг, які повинні надаватись відповідачу, між сторонами не визначалися, а у наданому позивачем розрахунку  заборгованості відсутні дані  про обсяг, види та вартість фактично наданих товариством послуг  відповідачу. Проте, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд з"ясовує наявність обставин, якими обгрунтовувались  вимоги  та якими доказами вони підтверджуються; наявність інших фактичних даних, які мають значення для справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, які випливають із встановлених обставин; правових норм, які регулюють ці правовідносини.

           В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції неповністю з"ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого неправильно визначив правовідносини між сторонами і їм дана невірна юридична оцінка.

          Відповідно до  ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.        

         Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 на умовах інвестиційних договорів, укладених у квітні 2005 року з ВАТ”Домобудівник”,  отримав у власність АДРЕСА_1. Після введення зазначеного  будинку в експлуатацію, його балансоутримувачем  є товариство з обмеженою відповідальністю „Габріель” з січня 2006 року.  

         На момент виникнення спору,  ОСОБА_6  у  належних йому  на праві власності  квартирах  не зареєстрований і не проживає, проте це не позбавляє відповідача від обов”язків, покладених на нього чинним цивільним законодавством як на власника. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме на власника житла покладено обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг,  що не зробив відповідач.

            Належні відповідачеві квартири знаходяться в багатоквартирному будинку, а тому  ОСОБА_6 згідно ч 2 ст. 382 ЦУ України  належать на праві спільної сумісної власності  і приміщення загального користування, опорні конструкції та інше, які знаходять на обслуговуванні у позивача, яким  понесені витрати на його утримання.

             Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов”язаний утримувати  майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.317 ЦК України  на зміст права власності  не впливає місце реєстрації та  проживання власника.

              Не зважаючи на те, що між сторонами не було укладено договір, але позивач фактично проводив витрати на утримання будинку та прибудинкової території, а тому відповідно до ст. 11 ЦК України  між сторонами виникли цивільні права та обов'язки,  а відповідно  у позивача виникло право на стягнення витрат на утримання будинку та прибудинкової території, які було нараховано в межах діючих тарифів, що встановлювалися рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а у відповідача, як у власника житла у багатоквартирному будинку  - обов'язок по їх оплаті.

           Зазначені  норми ЦК України, які визначають правовий статус квартир та обов”язки ОСОБА_6 як власника,   судом першої інстанції при вирішенні спору    застосовані не були, у той час як посилання суду  лише на стст.20,21 Закону України  „Про житлово-комунальні послуги”   при вирішенні даного спору  у повній мірі не охоплює існуючі між сторонами правовідносини.  

            Відповідно  до ст. 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику, а отже ОСОБА_6, як власник квартир, зобов”язаний  утримувати  належне йому майно, та відповідно і сплачувати за отримувані від позивача послуги по утриманню будинку та прибудинкової території,   а тому  з нього  належить стягнути наявну суму боргу – 5410 грн.71 коп. за період з 01.02.2006 року по 31.08..2009 року, оскільки питання про застосування позовної давності  відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України у суді  ніким не ставилось. Згідно   розрахунків нарахування  оплати проводилось з площі квартир - 75.7 кв. м. Та 52,3 кв.м .

             Наданий позивачем апеляційному суду доказ - перелік надаваних відповідачеві послуг і розрахунок заборгованості за надавані послуги  за вказаний період -   відповідачем в апеляційному суді жодними доказами не спростовано.

             Зважаючи на викладене та виходячи з положень ст.309 ЦПК України,  оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити  та стягнути наявну заборгованість  у сумі 5410 грн.71 коп. з ОСОБА_6

              Відповідно до ст.88 ЦПК України з  відповідача  також  слід стягнути  на користь ТОВ „Габріель” документально підтверджені судові витрати по справі - 30 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 55,00 грн. судового збору та 250  грн. витрат на оплату правової допомоги,  а всього судових витрат – 335,00 грн.  

            Керуючись ст.317, 322 ЦК України,  ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В и р і ш и в :

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Габріель" - задовольнити.

    Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2010 року - скасувати.

         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Габріель" - задовольнити.

         Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Габріель" заборгованість за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01

лютого 2006 року по  31 серпня 2009 року у сумі 5410 грн.71 коп. та судові витрати по справі у сумі 335,00 грн.

         Рішення  набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий:                                         Судді: