Головуючий  у 1 інстанції – Зосименко С.Г.        

Справа № 22ц-3939/2010р.                                                                          Доповідач – Черненкова Л.А.                                                

Категорія -57

                                            У Х В А Л А

                                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 травня 2010 року                                                                                            м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді               -  Дерев`янка  О.Г.

суддів                                     -  Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.

при секретарі                         -  Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1  на  рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 05 березня 2010 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1   до ОСОБА_2   про стягнення вартості безпідставно набутого майна, -                    

                                                           В С Т А Н О В И Л А:        

      09 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним  позовом, посилаючись на те, що він витратив свої кошти на ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1,   належної на праві власності відповідачу з метою покращити умови проживання своїй дочці та онучки. Для чого у лютому 2007 року позивач замовив в організації по ремонтно-будівельним роботам роботи по ремонту вказаної квартири на суму 11 367 грн. та придбав будівельні матеріали на суму 7029,57 грн. Всього на ремонт квартири ним було витрачено 18 396,57 грн. Шлюб його дочки та відповідача було розірвано. На прохання позивача повернути гроші, які він витратив на ремонт, відповідач відмовив йому. У зв’язку з тим, що позивач витратив кошти на будівельні матеріали і будівельні роботи, то він є власником  цих матеріалів і робіт, а відповідач є таким, що безпідставно набув право на це майно. У зв’язку з тим, що 25 січня 2010 року на ім’я його дочки прийшло повідомлення про сплату боргу за користування телефоном, який встановлений в квартирі відповідача, але оформлений на його дочку ОСОБА_3, то він змушений збільшити  позовні вимоги на 246,20 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь вартість безпідставно набутого майна: будівельних матеріалів та послуг, використаних на ремонт квартири АДРЕСА_1 в розмірі 18 642,77 грн.; судові витрати покласти на відповідача.  

        Рішенням    Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 05 березня 2010 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить  рішення суду скасувати, і справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суддів, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

      Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування  квартири від 29 квітня 2004 року, що підтверджено довідкою ДМБТІ. Відповідач знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 29 вересня 2001 року по 03 березня 2009 року. Від шлюбу мають дитину – дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Колишня дружина відповідача та їх дочка зареєстровані в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_2.

        Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що  позивач не надав суду доказів того, що саме він витратив свої особисті кошти на ремонт квартири відповідача, а відповідач в свою чергу безпідставно набув майно – будівельні матеріали та послуги, використані на ремонт його квартири, тому позовні вимоги в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна задоволенню не підлягають. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 246 грн., на яку дочці відповідача прийшло повідомлення про сплату боргу за телефон, оформлений на її ім’я, але яким користується відповідач, то суд не може задовольнити таку вимогу, оскільки позивач не має права пред’явлення такої вимоги. Позивач у судовому засіданні пояснив, що гроші на ремонт у квартирі він виділяв своїй дочці, але позовні вимоги пред’являє до відповідача. У лютому 2009 року позивач написав відповідачу розписку, згідно якої він 01.02.2009 року отримав від відповідача усе належне йому майно і ніяких претензій до відповідача не має.

      Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, - особа, яка набула  майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

      Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

        Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

     Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

          Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування та направлення справи на новий розгляд, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

          Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -

                                                                У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити.

      Рішення   Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 05 березня 2010 року - залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  до Верховного Суду України.

Головуючий суддя

Судді колегії