Головуючий у 1 інстанції - Олефіренко Н.А.
Справа № 22ц- 4975/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -57
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Красвітної Т.П., Чубукова О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську в порядку передбаченого статтею 304-1 ЦПК України апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області на оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та покладення обов’язку підвищити розмір пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
03 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус «дитини війни» і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії. Однак, управління Пенсійного фонду України, де вона знаходиться на обліку, всупереч вимогам закону не виконувало обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просила суд визнати бездіяльність відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період 2006-2009 роки - неправомірною; зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті на її користь неоплаченої їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період 2006-2009 роки.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року ухвалено: позов ОСОБА_1 задовольнити частково; визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 485,38 грн., за період з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року у сумі 706,84 грн.; стягнути з бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 3,40 грн.; в іншій частині позову відмовити.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії «діти війни» та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області і отримує пенсію за віком при повному стажі. Відповідачем порушено право позивача на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Задовольняючи частково позовні вимоги, міськрайонний суд виходив з того, що відмова відповідача позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року щодо перерахунку пенсії є незаконною. З урахуванням річного строку звернення до суду позивача, а саме: з 03.08.2009 року та вимоги відповідача про застосування норми ст.100 КАС України, суд розглянув позовні вимоги. Загальний розмір недоплаченої позивачу надбавки «дітям війни» у період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року становить 485,38 грн. та за період з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року складає суму 706,84 грн.; та зазначена сума підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача.
Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відзначено, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Згідно п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2008 рік, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, тобто відновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року і в 2009 році відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Нарахування сум державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії покладено на управління Пенсійного Фонду України, тому визначення конкретної суми недоплачених виплат, які не нараховані відповідачем у сумі 485,38 грн. і у сумі 706,84 грн. є неправильним у зв’язку із здійсненням перевищення повноважень суду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком позивачу із зазначенням конкретної суми та здійснити її виплату є помилковими.
Суд першої інстанції в цій частині неправильно застосував норми матеріального права у зв’язку з чим судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує у вказаній частині та ухвалює нове рішення про зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року та здійснити її виплату з урахуванням фактично сплаченої суми; відмовити ОСОБА_1 у позові про зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії із визначенням конкретної суми виплати.
Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність прийняття у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому відмова відповідача у нарахуванні державної соціальної допомоги позивачці є незаконною.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що в іншій частині рішення є законним і обґрунтованим, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
В цій частині судове рішення суду першої інстанції - постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи щодо поновлення порушеного права позивачки.
Керуючись ст.ст.303,307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218, 304-1 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року - скасувати в частині зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 485,38 грн., за період з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року у сумі 706,84 грн, і ухвалити нове рішення суду.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 03 серпня 2009 року та здійснити її виплату з урахуванням фактично сплаченої суми.
Відмовити ОСОБА_1 у позові про зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії із визначенням конкретної суми виплати.
В іншій частині постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді колегії