Головуючий у 1 інстанції - Тананайська Ю.А.
Справа № 22ц-4484/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія -67
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської
області в складі:
головуючого судді - Дерев`янка О.Г.
суддів - Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2010 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: управління Пенсійного Фонду України в м. Марганець про встановлення факту, що має юридичне значення (перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника), -
В С Т А Н О В И Л А:
12 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, посилаючись на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який був зареєстрований 19 жовтня 1968 року відділом ЗАГС м. Марганець Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 329. До 1975 року вони мешкали у м. Марганці, працювали, одержали квартиру, а потім в 1975 році вони виїхали на заробітки в Якутію, де проживали та працювали до кінця 1992 року. Її чоловік працював гірничим робітником в об’єднанні «Якутзолото», захворів та у 1993 році йому було встановлено другу групу інвалідності, тому вони повернулися на початку 1993 року у м. Марганець. За висновком МСЕК від 24.08.1994 року її чоловіку була встановлена стійка втрата професійної працездатності 100% та 2 група інвалідності у результаті професійного захворювання безстроково. Він отримував пенсію та страхові виплати з лютого 1993 року, а вона не працювала тому, що був необхідний постійний догляд за ним, він не міг самостійно себе обслуговувати, часто були приступи, він знаходився в безпомічному стані, не міг обійтися без сторонньої допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік заявниці помер. Єдиним доходом їх родини у період з 1993 року по 1996 рік були пенсія та страхові виплати чоловіка і ці гроші були для неї постійним і основним джерелом до існування. Таким чином, заявниця до моменту смерті свого чоловіка знаходилась на його утриманні. Після його смерті заявниця звернулася до управління Пенсійного Фонду України у м. Марганці Дніпропетровської області із заявою про призначення їй пенсії з нагоди втрати годувальника, однак їй відмовили тому, що вона не була на день смерті чоловіка непрацездатним членом сім`ї – не досягла пенсійного віку та не була визнана інвалідом в установленому законом порядку. На даний час вона отримує пенсію за віком при повному стажі на рівні мінімальної пенсії, якої не вистачає для життя. В листопаді 2009 року вона звернулась до управління Пенсійного Фонду України у м. Марганці Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії з нагоди втрати годувальника, однак їй було відмовлено і запропонували звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка. Встановлення факту знаходження на утриманні має юридичне значення для неї, так як дозволить використати своє право на призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника. Просила встановити факт, що має юридичне значення – перебування заявниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженки сел. Мозгон Хілокського району Читинської області, на утриманні її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2010 року ухвалено: в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про встановлення юридичного факту – перебування її на утриманні її померлого чоловіка ОСОБА_2 в період з грудня 1992 року і до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посилаючись на неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що заявник уклала шлюб з ОСОБА_2 19 жовтня 1968 року. Згідно висновку МСЕК від 24.03.1994 року ОСОБА_2 визнаний інвалідом 2 групи та йому встановлена 100% втрати працездатності. У висновку не зазначено, що ОСОБА_2 потребував у сторонньому догляді. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Встановлення юридичного факту перебування на утриманні необхідно заявниці для отримання пенсії по втраті годувальника.
Відмовляючи у задоволенні вимог заявниці, районний суд обґрунтовано виходив з того, що на момент смерті чоловіка заявниця була працездатною особою за віком, не була визнана інвалідом, тому вона не має право на отримання пенсії по втраті годувальника. Встановлення фактів можливе, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Встановлення факту перебування на утриманні заявниці не породжує виникнення правовідносин, тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд встановлює факт перебування на утриманні.
Згідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, тому, що відповідно до діючого на час виникнення правовідносин Закону України від 05.11.1991, № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" статті 37 «Члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника»,- п раво на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: зокрема, б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; стаття 38 «Члени сім'ї, які вважаються утриманцями»,- члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Стаття 46 «Право на звернення за призначенням пенсії в разі втрати годувальника без обмеження строком»,- сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком. Пенсії в разі втрати годувальника призначаються: а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання); б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
Таким чином, право на пенсію в разі смерті годувальника мають лише непрацездатні члени сім'ї годувальника до яких закон відносить окрему категорію громадян (наявність інвалідності або пенсійного віку утриманця), якою заявниця не була на час смерті чоловіка, і лише після встановлення такого права з’ясовується чи є ця особа утриманцем померлого громадянина. Тому факт перебування на утриманні чоловіка заявниці не надає їй право отримувати пенсію в разі втрати годувальника, і саме тому не є юридичним фактом, який може встановити суд у відповідності до ст. 256 ЦПК України.
Чинна редакція вказаного Закону містить такі ж самі вимоги у статті 36 цього Закону.
Такі ж роз’яснення вказані у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", а саме: «При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: - за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії