УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц –4227/10                                                                      Головуючий у 1-й інстанції – Івченко Т.П.

Категорія –  57                                                                                     Доповідач – Черненкова Л.А.

У  Х  В  А  Л  А

І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

29 липня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді              -  Черненкової Л.А.

суддів                                     -  Красвітної Т.П., Дерев`янка  О.Г.

при секретарі                             -  Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська   Дніпропетровської області про  стягнення  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -  

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:

30 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позову посилався на те, що має статус «дитини війни» і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії. Однак, управління Пенсійного фонду України, де він знаходиться на обліку,  всупереч вимогам закону не виконувало обов’язку щодо приведення розміру його пенсії у відповідність до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просив суд визнати відмову відповідача відносно виплати йому щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити нарахування  щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача на його користь недоплачену йому  щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 роки в сумі 3891,90 грн.  

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 18 лютого 2010 року ухвалено: адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити  частково; поновити строк на звернення до суду; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, та здійснити її виплату з урахуванням фактично сплаченої суми;  в задоволенні позову в іншій частині  відмовити.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати   та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.  

         Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

      Судом першої інстанції встановлено, що  позивач відноситься до категорії «діти війни» та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Заводському  районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області і отримує пенсію за віком. Відповідачем порушено його право на підвищення  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

            Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відзначено, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Згідно п.п.2 п.41 розділу II Закону України   «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2008 рік, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, тобто відновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необхідність прийняття у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

        Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

        У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

  Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому відмова відповідача у нарахуванні державної соціальної допомоги позивачці є незаконною.

          Доводи апелянта стосовно того, що суд безпідставно поновив строк позивачу на звернення до суду  без поважних причин, - судова колегія вважає неспроможними, тому, що вони зводяться до переоцінки висновків судового рішення.

         Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

          Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що постанова суду ухвалена у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

    Керуючись  ч. 1 ст. 218, ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - відхилити.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  від 18 лютого 2010 року - залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  до Верховного Суду України.

Головуючий суддя

Судді колегії