УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –5225/10 Головуючий у 1-й інстанції – Троян Н.А.
Категорія – 57 Доповідач – Черненкова Л.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Красвітної Т.П., Дерев`янка О.Г.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення та їх скасування, -
В С Т А Н О В И Л А:
02 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Придніпровської сільської ради від 13 вересня 1995 року № 81 йому була виділена земельна ділянка загальною площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1. Рішенням відповідача від 07 жовтня 2008 року № 248-23/у було припинено право користування вказаною земельною ділянкою. Вважає рішення № 248-23/у протиправним оскільки відповідачем порушено вимоги ст. 144 Земельного Кодексу України, якими визначено порядок припинення права користування земельними ділянками; він використовував земельну ділянку за цільовим призначенням у зв’язку з тим, що він розпочав будівництво гаражу та заклав фундамент; йому було невідомо про те, що був складений акт від 03.06.2008 року щодо порушення правил благоустрою та про що йому стало відомо у жовтні 2008 року. Просив рішення від 07 жовтня 2008 року № 248-23/у Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про припинення права користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1 - визнати незаконним та скасувати. 22 червня 2009 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив також рішення від 07 жовтня 2008 року № 250-23/у Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про надання земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1 - визнати незаконним та скасувати, посилаючись на те, що відповідач в порушення встановленого порядку припинення права користування земельною ділянкою незаконно вилучив її у нього, то вважає, що її подальша передача третім особам була незаконною в зв’язку з чим рішення № 250-23/у про надання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 є також незаконним та підлягає скасуванню.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року ухвалено: в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Придніпровської сільської Ради народних депутатів від 13.09.1995 року № 81 позивачу була надана земельна ділянка площею 0,0024 га в с. Кам`янське для будівництва гаражу. На підставі цього рішення позивачу було видано дозвіл № 26 від 16.11.95 року на будівельно-монтажні роботи по будівництву гаражу. До теперішнього часу побудований тільки фундамент. 03.06.2008 року комісією Придніпровської сільської ради було складено акт обстеження земельної ділянки виділеної позивачу. Згідно цього акту позивач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. На ділянці ростуть бур’яни, ділянка перетворена на майданчик для сміття. 22.08.2008 року до Придніпровської сільської ради звернулась дочка позивача – ОСОБА_2 з проханням розглянути питання про виділення їй вказаної земельної ділянки для будівництва гаражу. Рішенням Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 248-23/у від 07 жовтня 2008 року було припинено право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1 виділену ОСОБА_1 площею 0,0024 га, а рішенням № 250-23/у від 07.10.2008 року вказана земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд виходив з того, що позивач не проживає у селі, працює і мешкає у м. Дніпропетровську за 100 км , тому виключається можливість приїздити кожен день в село. Позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, тому що вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
У зв’язку з цим рішення суду підлягає скасуванню.
Згідно до вимог статті 141 ЗК України, - підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно до вимог статті 143 ЗК України, - примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
У відповідності до п. п. 1, 2, 3 ст. 144 Земельного кодексу України, - у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав та умов, передбачених ст. ст. 140 - 149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Під час прийняття рішення суд не враховував, що у відповідності до ст. 143 Земельного кодексу України, лише п. "а" передбачено як підставу для примусового припинення прав на земельну ділянку використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не невикористання за цільовим позначенням, як зазначено у вказаному рішенні про припинення права користування земельною ділянкою.
Згідно до статті 12 ЗК України, - до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Положенням пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 цього Кодексу дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 згідно якого, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання рішень Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області «про припинення права користування земельною ділянкою» та «про надання цієї земельної ділянки у користування іншій особі» – незаконними та їх скасування відноситься до спору фізичної особи із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (правових актів індивідуальної дії) та є публічно-правовим спором.
Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.
Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відноситься до юрисдикції адміністративних судів і розглядається за правилами адміністративного судочинства.
Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 205, ч.1 ст.310 ЦПК України.
Керуючись ч. 1 ст. 218, п.4 ч.1 ст.307, ч.1 ст.310, п.1ч.1 ст.205 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року –скасувати.
Закрити провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії