ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"14" червня 2006 р. | Справа № 12/2300 |
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 748840 грн. 33 коп.
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін
Позивача: Мицько Р.М. - за довіреністю №76/102 від 28.02.2006р.
Відповідача: Антощук О.А. - за довіреністю від 04.11.2005р.
Рішення приймається 14.06.2006р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ подано позов до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський про стягнення 748840грн. 33коп., з яких 370876грн. 76коп. заборгованості, 157369грн. 63коп. пені, 171646грн. 27коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48947грн. 67коп. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу №06/04-1123 ТЕ-34 від 03.11.2004р.
Відповідач у відзиві на позов повідомив, що проти позову заперечує. Посилається на те, що позивач невірно застосовує норму закону, що регулює спеціальну позовну давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю передбачену ст.258 Цивільного кодексу України, що призводить до неправомірних нарахувань пені та штрафу, оскільки строки для їх застосування минули. Крім того зазначив, що позивач невірно провів розрахунок суми зростання боргу внаслідок інфляційних процесів, оскільки база нарахування інфляції аналогічна базі нарахування пені, штрафних санкцій та річних відсотків, що призвело до надмірного стягнення грошового зобов'язання. За таких обставин подання позову про стягнення 7% штрафу, збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів, 3% річних, пені є безпідставним і не підлягає задоволенню.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
03.11.2004р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЗАТ "Тепловоденергія" (покупець) укладено договір №06/04-1123ТЕ-34 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення бюджетних установ та організацій.
Відповідно до умов даного договору (п.1.1, п.2.1, п.3.3, п.3.4, п.6.1, п.11.1) постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2004р. природний газ, надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору Постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2004р. по 31 грудня 2004р. газ в обсязі до 21400000грн. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу. Не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним місяцем, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Оплата здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Даний договір набирає чинності з 01 жовтня 2004р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2004р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Постачальник свої зобов'язання виконав, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2004р. природний газ в об'ємі 21688,934тис.куб.м. на загальну суму 4554676грн. 14коп., що підтверджується актами прийому-передачі газу. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 4183799грн. 38коп.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 370876грн. 76коп.
П.7.2 договору №06/04-1123ТЕ-34 від 03.11.2004р. передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на корить постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.7.5 договору штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно, позивачем нараховано відповідачеві 157369грн. 63коп. пені за період з 14.04.2005р. по 14.04.2006р.
З посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 171646грн. 27коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з листопада 2004р. по лютий 2006р., 48947грн. 67коп. 3% річних за період з 11.11.2004р. по 12.04.2006р.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 154698грн. 88коп. різниці від встановленого індексу інфляції за період з листопада 2004р. по лютий 2006р.
Виходячи із вищенаведеного, позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський в частині стягнення 370876грн. 76коп. основного боргу, 157369грн. 63коп. пені, 154698грн. 88коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 48947грн. 67коп. 3% річних є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.
В решті позову належить відмовити.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в:
Позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський про стягнення 748840грн. 33коп. задоволити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Тепловоденергія” м. Кам’янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123 (код ЄДРПОУ 32844038) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) –370876грн. 76коп. (триста сімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 76коп.) основного боргу, 157369грн. 63коп. (сто п'ятдесят сім тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 63коп.) пені, 154698грн. 88коп. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 88коп.) різниці від встановленого індексу інфляції, 48947грн. 67коп. (сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 67коп.) 3% річних, 7318грн. 93коп. (сім тисяч триста вісімнадцять гривень 93коп.) витрат по оплаті державного мита, 115грн. 33коп. (сто п'ятнадцять гривень 33коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя В.О. Шпак
Віддруковано 3 примірники:
1 - до матеріалів справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу.