Справа № 22ц-3413/2010 р. Головуючий у I інстанції – Жук М.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Страшний М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів: Страшного М.М., Острянського В.І.
при секретарі Вареник О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування квартирою,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2010 р. ОСОБА_5 пред’явив позов до ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в якому просив визнати їх такими, що втратили право користування АДРЕСА_1. свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що з 2007 р. по даний час відповідачі без поважних причин не проживають у спірній квартирі і не беруть участі у сплаті вартості комунальних послуг за користування нею.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і задовольнити його позов. При цьому він посилається на наступне.
Висновок місцевого суду про чинення ним відповідачам перешкод у користуванні спірною квартирою є недоведеним, він ґрунтується лише на поясненнях останніх. Суд не дав ніякої оцінки тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не беруть участі у оплаті вартості спожитих комунальних послуг за користування квартирою, і безпідставно відкинув показання допитаних на його вимогу свідків та послався на ордер на спірну квартиру. Не відповідає дійсності також і висновок суду про те, що відповідачі іншого, крім спірного, житла.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_5 є наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с.10). В даній квартирі також зареєстровані відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.7).
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають в спірній квартирі у зв’язку з чиненням їм ОСОБА_5 перешкод у користуванні цією квартирою, а тому підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням відсутні.
Проте даного висновку суд дійшов без повного та всебічного з’ясування дійсним обставин справи.
За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12.04.1985 р. № 2 (з подальшими змінами та доповненнями) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Відповідачами не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій жодних доказів того, що позивачем на протязі тривалого часу з 2007 року по червень 2010 року чинились їм перешкоди у користуванні спірною квартирою. В засіданні апеляційного суду відповідачі підтвердили факт непроживання в спірній квартирі з 2007 року і зазначили, що не бажають туди повертатись.
Таким чином, відповідачі без поважних причин понад шість місяців не проживали в АДРЕСА_1, а тому апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування цією квартирою.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 86 грн. 75 коп. ( 8 грн. 50 коп. судового збору про зверненні до суду 1 інстанції та 4 грн. 25 коп. – за подання апеляційної скарги, а також 37 грн. витрат на ІТЗ за розгляд справи в суді 1 інстанції та 37 грн. – за розгляд справи в апеляційному суді).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 2, 314, 316 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 по 43 (сорок три) грн. 37 коп. з кожної на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді :