КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Камзалова В.В.
При секретарі : Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії ліквідатору аварії на ЧАЕС, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року, встановила :
У травні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом з тих підстав, що він як інвалід 2-ої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує передбачені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) державну та додаткові пенсії. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову управління пенсійного фонду привести їх у відповідність із останніми, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.06.2010 року позов задоволений та зобов’язано Управління пенсійного Фонду у Тульчинському районі здійснити перерахування ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнуто із зазначеного управління на користь позивача заборгованість по недоплаченій пенсії за період з 01.01.2008 року по 23.06.2010 року.
В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду порушує питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, наводячи доводи щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено причинний зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону № 796.
З доводами апелянта, які в основному зводяться до того, що обчислення пенсій повинно проводитися відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, на думку колегії суддів не можна визнати обґрунтованими.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткових пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується і з висновком суду щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 1.01.2008 року, виходячи з такого.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по ІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в періоді з 01.01.2008 р. до 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у зв’язку з дією положень п. 28 розд. ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому висновок суду щодо зобов’язання відповідача провести такий перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 01.01.2008 р. – є не вірним.
За таких обставин рішення суду першої інстанції у вищезазначеній частині підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, вирішила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити частково.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року в його резолютивній частині змінити, замінивши слова та цифри «за період з 01.01.2008 року по 23.06.2010 року» словами та цифрами «за період з 22.05.2008 року по 23.06.2010 року».
В іншій частині рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис В.В.Камзалов
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна