Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
20 серпня 2010 р. Справа № 2а-20303/10/0570
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Савченко С.В., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до ОСОБА_2 – прокурора Солом’янського району м. Києва
про визнання бездіяльності прокурора Солом’янського району м. Києва ОСОБА_2 протиправною, такою, що порушила Конституційні права ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 – прокурора Солом’янського району м. Києва про визнання бездіяльності прокурора Солом’янського району м. Києва ОСОБА_2 протиправною, такою, що порушила Конституційні права ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди.
Позивач обґрунтовує свої вимоги відсутністю проведення перевірки з боку відповідача за його зверненням до прокуратури м. Києва, які викладені в заяві «про корупцію в суді» від 14.06.2010 року, чим порушені його права.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині 1 статті 17 КАС України. При цьому, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішенню кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості.
З позовної заяви вбачається, що звернення ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва вмотивовано вчиненням суддею апеляційного суду м. Києва дій, які визначенні в Кримінальному кодексі України як корупція.
Відповідно до статті 11 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.10.2006 року № 252 та підписаною від імені України 27 січня 1999 року в м. Страсбурзі, кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення визнання у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за дії, згадані у статтях 2 і 3, якщо в них задіяні будь-які особи, що обіймають посаду судді, або посадові особи будь-якого міжнародного суду, юрисдикцію якого визнала відповідна Сторона.
Таким чином, звернення позивача повинно розглядатись у межах кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження)- звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, кримінально-процесуальним законодавством.
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що звернення позивача не є зверненням громадян у розумінні статей 1, 3 Закону України "Про звернення громадян" та повинні вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи вищенаведене та суть правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги стосуються діяльності відповідача, регламентованої нормами Кримінально-процесуального кодексу України, а, відтак, не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, відповідно у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 109, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – прокурора Солом’янського району м. Києва про визнання бездіяльності прокурора Солом’янського району м. Києва ОСОБА_2 протиправною, такою, що порушила Конституційні права ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди.
Роз’яснити ОСОБА_1, що його вимоги можуть бути розглянуті у порядку, передбаченому Кримінально – процесуальним Кодексом України.
Зазначена ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Савченко С. В.