ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" серпня 2010 р. Справа № 2a-2104/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача: не з`явився,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Шепетівка
до Державного підприємства „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Міністерства оборони України”
про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків та санкцій в сумі 100597,56 грн., -
ВСТАНОВИВ:
07 червня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в м.Шепетівка звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства „Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат” про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків та санкцій в сумі 100597,56 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статей 18, 20, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не погашено заборгованість по сплаті суми страхових внесків, штрафних санкцій та пені, станом на 18.05.2010 року в розмірі 100597,56 гривень. Вважає, що сума несплаченої заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце проведення судового засідання, був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване).
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Міністерства оборони України” зареєстроване та взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України в м.Шепетівка відповідно до ст.1 Закону України „Про збір на обов`язкове державне пенсіне страхування” та Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і відповідно є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків, в зв`язку з чим станом на 18.05.2010 року виникла заборгованість в сумі 100597,56 грн., в тому числі заборгованість по страхових внесках –81264,64 грн., штрафних санкціях –6811,97 грн., пені –12520,95 грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, картками особового рахунку, рішеннями про застосування фінасових санкцій № 462-464 від 07.04.2010 року.
Судом встановлено, що за несвоєчасне обчислення та несплату страхових внесків на відповідача накладено штрафні санкції в сумі 6811,97 грн. та нараховано пеню в сумі 12520,95 грн., відповідно до рішення № 462 від 07.04.2010 року, рішення № 463 від 07.04.2010 року, рішення № 464 від 07.04.2010 року. На підставі рішень про застосування штрафних санкцій, відповідачу виставлено вимогу за № Ю-10 від 07.05.2010 року із зобов`язанням сплатити заборгованість платника страхових внесків, яка була отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням дати отримання.
Статтями 14, 15 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та п.2.1.1. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” передбачено, що роботодавці –підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до Закону України “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” та п.4.1.Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” встановлюється розмір страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників, зазначених у п.п.2.1.1. п.2.1. Інструкції –32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2% від суми доходу у вигляді заробітної плати.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 100597,56 гривень, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов’язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з ДП „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Міністерства оборони України” в розмірі 100597,56 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства „Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Міністерства оборони України”, вул. Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 08033772 в користь управління Пенсійного фонду України в м.Шепетівка, заборгованість в сумі 100597,56 грн. ( сто тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 56 копійок).
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 09.08.2010 року.