ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2010 р. Справа № 2a-1749/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю сторін:
представника позивача – не з`явився,
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області
до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій в сумі 510,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
12 травня 2010 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області 05.05.2009 року за результатами перевірки складено акт № 084754 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час експлуатації приватним підприємцем ОСОБА_1 легкового автомобіля, облаштованого як таксі. Працівниками виявлено відсутність ліцензійної картки. Начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області 14.05.2009 року щодо ПП ОСОБА_1 винесено постанову № 068392 про застосування фінансових санкцій на суму 510 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, місце та дату судового рогляду справи був повідомлений через засоби масової інформації ( газета „Рідна Земля” № 27 (1089) від 02.07.2010 року та № 32 (1094) від 06.08.2010 року ).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення фінансових санкцій з приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 гривень є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті»урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» N 2344-III від 05.04.2001р. встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що автомобільний перевізник –це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, в статті 39 Закону України N 2344-III від 05.04.2001 року зазначено, що такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону України N 2344-III від 05.04.2001 року передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
У відповідності до пункту 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб’єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в частині 2 статті 124 Конституції України.
В судовому засіданні встановлено, що 05.05.2009 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт приватним підприємцем ОСОБА_1 під час експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі, а саме: виявлено відсутність ліцензійної картки та складено акт № 084754. На підставі вказаного акту 14.05.2009 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо приватного підприємця ОСОБА_2 винесено постанову № 068392 про застосування штрафних санкцій на суму 510 грн., за порушення, передбачені абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином відповідачем сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. на момент розгляду справи добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтей 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 в користь Державного бюджету України, рахунок № 31110106700002, УДК в м.Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО –836014, код одержувача –20568100, фінансові санкції по постанові № 068392 на суму 510,00 грн. ( п`ятсот десять гривень).
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 13.08.2010 року.