ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" серпня 2010 р. Справа № 2a-2348/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Дякун М.М.,
за участю сторін:
представника позивача – Воришко Я.Я.,
відповідача –не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2869,90 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
23 червня 2010 року Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2869,90 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснив, що ДПА в Івано-Франківській області проведено перевірку суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі Закону України „Про податкову службу в Україні”, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та інших нормативно-правових актів, що регулюють готівковий обіг в Україні. За результатами перевірки складено акт від 15.10.2009 р. № 13521/09/15/23/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято рішення від 23.10.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005402303, № 0005392303, № 0005412303 до відповідача в розмірі 3369,90 грн.
Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим поштовим відправленням із відміткою „за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 15.10.2009 року службовими особами Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області проведено перевірку господарської одиниці суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, у присутності ОСОБА_2 встановлено порушення відповідачем порядку використання реєстратора розрахункових операцій, а саме: здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі без придбання платного торгового патенту, відповідної ліцензії; не оприбуткування готівки в касі; не забезпечення проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій; не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі готівкових коштів, яка зазначена в розрахункових квитанціях, виданих з початку робочого дня, чим порушено норми пунктів 1, 2, 13, статті 3, 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які регулюють порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі. Виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за № 13521/09/15/23/НОМЕР_1 від 15.10.2009 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 23.10.2009 року за вчинені порушення винесено рішення за № 0005402303, № 0005392303, № 0005412303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3369,90 гривень, які відповідачем не сплачені.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до статті 8 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, форма, зіст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Згідно статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою –суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) –у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Стаття 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає випадки за яких не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки і які не розповсюджуються на діяльність позивача.
Згідно пункту 1, 2 статті 17 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, також застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Згідно статті 21 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Суд зазначає, що допущені відповідачем порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме порушення порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі готівкових коштів, яка зазначена в розрахункових квитанціях виданих з початку робочого дня, неоприбуткування готівкових коштів в касі підприєства, здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі без придбання торгового патенту, без наявності відповідних ліцензій є підставою до застосування фінансових санкцій в розмірі передбаченому законом.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2869,90 грн., суд приходить до висновку, що позивач правомірно застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції, рішенням за № 0005402303, № 0005392303, № 0005412303 від 23.10.2009 року, у відповідності до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в загальному розмірі 3369,90 гривень.
Крім того, перевіркою встановлено, що відповідачем, в період з 10.07.2009 р. по 15.10.2009 р., згідно книги обліку розрахункових операцій, фіскальних звітних чеків № 1 –100 діяльність проводилась без наявності торгового патенту.
Статтею 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб`єктів підприємницької діяльності із зазначенням порушення.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Абзацом 1 пункту 2 статті 11 Закону Україну «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” фінансові(штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані)органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
У відповідності до статті 16 Закону Україну «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи уповноважені здійснювати перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно пункту 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, за порушення законодавства про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та патентування торгівельної діяльності, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход державного бюджету штрафні санкції в сумі 2869,90 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень 90 копійок).
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 16.08.2010 року.