№2-17/10

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді  –  Уржумової Н.В.

при секретарі –     Щировій Ю.О.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю прокурора – Голуба А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Сімферопольського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АРК, Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами  до Сімферопольського районного відділу Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (далі Сімферопольський РВ ГУ МВС України в АРК), Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди мотивуючі позовні вимоги тим, що Сімферопольський РВ ГУ МВС України в АРК порушив вимоги Конституції, кримінально-процесуального закону і інших актів законодавства, оскільки не виконує і неналежно виконує свої обов'язки щодо розслідування факту смерті дружини позивача - ОСОБА_2 Відповідач порушує права позивача, як потерпілого від злочину, не приймає заходів до своєчасного і ефективного розслідування факту смерті, незаконно відмовив в порушенні кримінальної справи, внаслідок чого заподіює йому значну моральну шкоду. Відповідно до вимог КПК України з урахуванням характеру обставин дорожньо-транспортної пригоди, з метою своєчасного і ефективного розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, необхідне було виробництво таких слідчих дій, як визнання осіб потерпілими, вживання заходів до забезпечення цивільного позову і визнання цивільним відповідачем, відтворення обстановки і обставин події дорожньо-транспортної пригоди,  провадження судових експертиз. Але, ці дії, обов'язок виконання яких покладений на відповідача законодавством, відповідачем тривалий час здійснені не були. Відповідач є офіційним державним органом, а посадовці відповідача є професіоналами, що мають необхідну освіту і досвід. Тому відповідач (посадовці відповідача) зобов'язаний був законно, своєчасно та ефективно діяти з метою належного розслідування смерті дружини позивача. Відповідач, на думку позивача, був зобов'язаний діяти навіть за відсутності його заяв, скарг і вимог про розслідування. Відповідач, як вказує позивач у своїй первісній позовній заяві, не зробив ніяких спроб, щоб розслідувати обставини дорожньо-транспортної пригоди і  обставини загибелі дружини позивача, встановити наявність або відсутність складу злочинів в діях осіб, відповідальних за експлуатацію автомобілю Мерседес №НОМЕР_1. 29.11.2005 року відповідачем була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2005 року за фактом смерті дружини позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 Відмовляючи у порушенні кримінальної справи, відповідач без мотивовано і незаконно, на думку позивача, зазначив, що не має можливості провести авто технічне дослідження і не має можливості отримати акт судово-медичного дослідження. Відповідач, як вказує позивач, не прийняв до уваги, що в цілях усестороннього та повного розслідування необхідно провести відтворення обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди, необхідно провести технічну експертизу транспортного засобу. Така бездіяльність відповідача може привести до того, що будуть втрачені важливі докази, стануть неможливими експертні дослідження, стануть недоступними необхідні докази. Постанова відповідача була скасована прокурором за скаргою ОСОБА_1 Із-за незаконної бездіяльності відповідача ОСОБА_1  довелося довгий час багато раз звертатися із скаргами і заявами до органів прокуратури та МВД, за юридичною допомогою до адвокату. Все це вимагало від нього додаткових зусиль, змінило звичний спосіб життя, заподіює душевні страждання та переживання. Крім того, відповідач не визнає ОСОБА_1 потерпілим у кримінальній справі по факту смерті його дружини – ОСОБА_2 Також, на неодноразові звернення йому відмовлено в доступі до матеріалів перевірки (розслідування) за фактом смерті його дружини. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що Сімферопольський РВ ГУ МВС України в АРК свідомо порушує вимоги ст.ст. 3, 27 Конституції України, ст. 2 Європейських Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 1, 2 Закони України «Про міліцію», ст.ст. 2, 22, 49, 75, 76, 99, 104, 122, 124, 125, 126, 194, 196 КПК України. Зазначені рішення, дії і бездіяльність Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК, на думку позивача, є протиправними та заподіюють йому моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. З урахуванням викладеного та з посиланням на ст. 56 Конституції України, ст. 1167 ЦК України позивач просив суд  стягнути на його користь з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями і бездіяльністю Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК під час розслідування факту смерті ОСОБА_2, а також понесені ним судові витрати (а.с.2-4).

09.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути на його користь з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету 200000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями і бездіяльністю Сімферопольським РВ ГУ МВС України в АРК під час розслідування факту смерті ОСОБА_2, а також понесені ним судові витрати (а.с.196).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету на його користь  200000 гривень – у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями і бездіяльністю органу МВС під час розслідування факту смерті ОСОБА_2, а також понесені ним судові витрати. Уточнив, що просить розглядати заявлені ним позовні вимоги у порядку цивільного судочинства, зазначав що неможливо справу розглядати без вивчення матеріалів кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_2

Представник відповідача – Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, надав суду письмову заяву з проханням провести розгляд справи у його відсутність та  відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор Залізничного району м. Сімферополя, який діяв на представництво інтересів держави, вважав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник співвідповідача – Державного Казначейства України у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. У матеріалах цивільної справи наявні письмові заперечення, в яких представник Державного Казначейства України просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі за необґрунтованістю, а також розглядати справу у його відсутність (а.с.53-54).  

Заслухавши пояснення позивача, прокурора, вивчивши письмові заперечення разом із матеріалами цивільної справи, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 08.01.1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюбу, після укладення якого ОСОБА_4 присвоєно прізвище – ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, копія якого знаходиться у матеріалах цивільної справи (а.с.8).

25 жовтня 2005 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть серія І-АП № 024451, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим (а.с.7).

З матеріалів цивільної справи убачається, що 25.10.2005 року біля 20 годин 00 хвилин на 647 км + 400 метрів автодороги Харків-Сімферополь-Севастополь, водій автомобілю «Мерседес АТЕГО», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, технічний паспорт РВС № 275041 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 7 часу управління автомобілем, рухався з боку с. Молодіжне у напрямку до м. Сімферополя, допустив наїзд на пішохода. При дорожньо-транспортній пригоді постраждала пішохід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка отримала смертельну травму.

29 листопада 2005 року старшим дізновачем ОД Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК лейтенантом міліції Саакян А.З. була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП по КУПП №4105, якою у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП було відмовлено у зв’язку із відсутністю у теперішній час всіх ознак складу злочину, передбачених ст.. 286 ч. 2 КК України, тобто у зв’язку із неможливістю провести авто технічне дослідження та додати акт судово-медичного дослідження трупу (а.с.9).

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.11.2005 року була скасована прокуратурою Сімферопольського району АР Крим, матеріали направлені до Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК для проведення додаткової перевірки.

25 лютого 2006 року слідчим СВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК старшим лейтенантом міліції Холод Д.А. була винесена постанова, якою порушена кримінальна справа №10605370055 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смертельні пошкодження потерпілої – ОСОБА_2, за признаками складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Також цією ж постановою кримінальна справа була прийнята до провадження слідчого СВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК Холод Д.А. та розпочато розслідування (а.с.64).

28 лютого 2006 року зазначена кримінальна справа була прийнята до провадження відділом розслідувань ДТП при ГУМВС України в АРК.

Слідчим відділу розслідувань ДТП при ГУМВС України в АРК капітаном міліції Горбатовським С.А. 25 квітня 2006 року була винесена постанова, якою провадження по кримінальній справі №10605370054 було закрито згідно з п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ознак складу злочину, передбачених ст. 286 ч. 2 КК України (а.с.81-82).

У зв’язку із неповнотою проведеного досудового слідства, 11 травня 2006 року зазначена постанова слідчого відділу розслідувань ДТП при ГУМВС України в АРК Горбатовського С.А. від 25.04.2006 року про закриття провадження по кримінальній справ, була скасована прокуратурою АРК та кримінальна справа направлена для проведення подальшого розслідування. Також прокуратурою АРК були надані вказівки про проведення конкретних слідчих дій, які направлені на встановлення фактичних обставин пригоди та прийняття законного рішення.

22 травня 2006 року була винесена постанова про уточнення номеру кримінальної справи та зазначено, що замість помилково вказаного «№10605370054» вважати «№10605370055».

Слідчим відділу розслідувань ДТП при ГУМВС України в АРК капітаном міліції Горбатовським С.А. 28 грудня 2006 року була знов винесена постанова, якою провадження по кримінальній справі №10605370055 було закрито з підстав п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ознак складу злочину, передбачених ст. 286 ч. 2 КК України (а.с.101-102).

На теперішній час остаточне рішення по кримінальній справі №10605370055 не прийнято, вона знаходиться на досудовому слідстві.

Судом було прийнято до уваги письмове заперечення представника Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК про неможливість надання для дослідження у судовому засідання  кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_2, по якій досудове слідство ще не закінчено.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про безпідставність клопотання позивача по справі про обов’язок суду витребування вищевказаної кримінальної справи від органу досудового слідства  та надання ОСОБА_1 цієї справи судом для ознайомлення у приміщенні суду.

За положеннями цивільного процесуального законодавства України,  суд розглядає цивільну справу у межах заявлених позивачем  та за зазначених і доведених ним обставин позовних вимог і до тих відповідачів, які, на думку суду,  порушили його цивільній права або інтерес.

Заявляючи позовні вимоги до Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК, позивач зазначав у позовній заяві та пояснював у судовому засіданні, що бездіяльністю посадових та службових осіб цього органу, йому спричинена моральна шкода.

Але ж,  як було встановлено судовим розглядом,  кримінальна справи за фактом смерті ОСОБА_2 знаходиться  у провадженні  Слідчого Управління ГУ МВС України в АРК (а.с.159), тому відсутні правові підстави вважати, що посадовими особами зазначеного позивачем відповідача – Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_2 спричинена моральна шкода.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Але, ж у відповідності з частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна зі сторін по цивільній справі зобов’язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

У матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт спричинення відповідачем - Сімферопольським РВ ГУ МВС України  позивачу моральної шкоди, тому відсутні підстави для її відшкодування позивачеві за рахунок держави.

Обставин, які б спростовували зазначений висновок суду, позивачем під час розгляду справи у суді не наведено та судовим розглядом не встановлено.

Не встановлено судом і підстав відшкодування позивачеві шкоди з підстав Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення, суд повинен, у тому числі, й вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З урахуванням положень статей 88, 214 ЦПК України, при ухваленні судового рішення, суд вважає за необхідне стягнути з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 37 гривень.

На підставі ст. ст. 23, 1167 Цивільного Кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Сімферопольського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АРК, Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 37 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

      Суддя