Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22- 4200-2010 р. Головуючий у І-й інстанції – Кавун Т.В. Категорія –57 Доповідач – Франко В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого судді – Суржика М.М.,
Суддів – Франко В.А., Кодрула М.А.
при секретарі – Липі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Маловисківському районі Кіровоградської області про стягнення заборгованості з пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та компенсувати, як дитині війни, кошти які передбачені пільгою, що встановлена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 , 2007 та 2008 років та забезпечити їх виплату.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні – грудні 2007 року та з травня 2008 року, з урахування здійснених виплат. В задоволені решти позову – відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення
суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на якого поширюється дія абзацу 1 ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
З врахуванням встановлених обставин справи та з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, кошти Пенсійного фонду не може бути використано на виплати, передбачені ст.6 Закону, не визначено механізм розрахунку підвищення не спростовують висновку суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як дитини війни. Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача. Інші доводи апеляційної скарги не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не стосується суті спору і вирішення цих питань не входить у компетенцію суду.
Разом із тим, зазначивши в постанові про зобов’язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги позивачу з 22 травня 2008 року і в подальшому, суд першої інстанції порушив вимоги ст.1 ЦПК України, оскільки захист прав позивача у даному спорі на майбутнє неможливий, а обмежений датою ухвалення постанови.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковій зміні. Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307,п 4 ч.1 ст. 306, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області – задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2009 року – змінити.
У абзаці третьому резолютивної частини постанови словосполучення « починаючи з 22 травня 2008 року» замінити словосполученням «з 22 травня 2008 року по 16 грудня 2009 року». В решті постанову залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя :
Судді :