Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року справа № 542/1111/21

провадження № 2-а/542/7/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Стрельченко Т.Г.,

при секретарі – Нестеренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, –

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 120636 від 27.06.2021 року, провадження закрити та стягнути з відповідача на його користь сплачену суму судового збору.

Позовні вимоги мотивував тим, що 27.06.2021 року інспектором патрульної поліції було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 425 грн.

Згідно оскаржуваної постанови він 27.06.2021 року о 16 год. 20 хв. в м. Полтаві по вул. Маршала Бірюзова, 32, керуючи транспортним засобом Geely MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год., швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000702), а також керував транспортним засобом, не маючи при собі дійсного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 12.4, 2.1(ґ) ПДР України.

З даною постановою він не згідний, так як вважає, що рухався зі швидкістю 70 км/год. та ПДР не порушував, а тому пред`являти поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не був зобов`язаний.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09.07.2021 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу в судове засідання для розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю.

Представник відповідача – Департаменту патрульної поліції, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник третьої особи – Управління патрульної поліції в Полтавській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті .

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 205 КАС України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Частиною першою, другою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (зі змін. та доп.), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що дійсно 27.06.2021 року інспектором патрульної поліції Демурою С.В. ухвалено постанову серії БАА № 120636 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 16 год. 20 хв., в м. Полтаві по вул. Маршала Бірюзова, 32, керуючи транспортним засобом Geely MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год., швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000702), а також керував транспортним засобом, не маючи при собі дійсного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 12.4, 2.1(ґ) ПДР України (а.с. 23).

На підтвердження обставини перевищення ОСОБА_1 швидкості руху відповідачем надано фотокартки та відеозапис із лазерного приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000702) від 27.06.2021 року, а також відеозаписи з портативного відеореєстратора DSJX3BI151_BI0151 від 27.06.2021 року (а.с. 45, 57).

З вказаних матеріалів фото- та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб марки Geely MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000702.

При цьому, матеріали відео- та фотофіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу зі швидкістю 73 км/год.

Особа позивача, як водія транспортного засобу, встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Також, судом встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCam LTI 20/20 № ТС000702 о 16 год. 20 хв. 27.06.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки Geely MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками 5.45 «Початок населеного пункту», 5.46 «Кінець населеного пункту», 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень ПДР».

Згідно частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Початок населеного пункту», 5.46 «Кінець населеного пункту», 5.47 «Початок населеного пункту», 5.48 «Кінець населеного пункту».

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «Початок населеного пункту» – це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000702.

Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCam LTI 20/20 № ТС000702, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України, більш ніж на 20 км/год.

За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку «Початок населеного пункту» з перевищенням швидкості понад 20 км/год.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Стосовно ж наданої відео фіксації з нагрудної камери стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови, як доказ.

Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль Geely MK Cross, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наведено ціль та протягом приблизно трьох секунд здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне тремтіння приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля приладом TruCam з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції №11299/41/2/02-2018 від 04.10.2018 року про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70, лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог п. 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що відповідальність за вказаною статтею виникає саме за керування транспортним засобом при відсутності поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Підпункт «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Суд зазначає, що поліцейський має право вимагати страховий поліс від водія в разі порушення останнім ПДР, що передбачено ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.2.1 «ґ», п. 2.4 ПДР.

Підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача стало перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год., у зв`язку з чим в подальшому представник відповідача вимагав від водія пред`явлення страхового полісу.

Однак, до суду не було надано доказів, визначених ч. 1 ст. 251 КУпАП, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги поліцейського до позивача про пред`явлення страхового полісу, оскільки порушення позивачем п. 2.1 «ґ» ПДР не доведено належними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії БАА від 27.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП прийнята з порушенням ч. 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. відповідно квитанції № 92328 від 20.07.2021 року (а.с. 22).

Відтак, враховуючи, що заявлений позов задоволено, суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 13, 72, 74, 77, 139, 243, 244, 245-246, 295 КАС України, ЗУ «Про дорожній рух», суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 120636 від 27 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , МФО 322001, AT «Універсал Банк», номер картки НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого адміністративного апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко