Справа № 137/628/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.

за участю: секретаря Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, заступник начальника Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Фігура Валерій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №6558 від 08.02.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 26944,97грн. Просить судові витрати покласти на відповідача

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що 08.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинений виконавчий напис №6558 про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 26944,97грн (5999,98грн - заборгованість за тілом кредиту, 20894,99грн - заборгованість за нарахованими процентами і комісією, 50грн - плата за вчинення виконавчого напису). Відповідач звернувся до Літинського РВ ДВС із заявою про примусове виконання рішення, якою просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом. Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2021, винесеної заступником начальника відділу ДВС Фігурою В.М. на примусовому виконанні Літинського РВ ДВС знаходиться виконавче провадження ВП №65645644 з примусового виконання виконавчого напису №6558 від 08.02.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 26944,97 грн. Саме з постанови про відкриття виконавчого провадження позивачка дізналася про існування виконавчого напису нотаріуса та про існування у неї заборгованості перед відповідачем.

Ознайомившись з даним виконавчим написом нотаріуса, вважає, що він є незаконним та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

       Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 18.06.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13.07.2021. Ухвалою від 13.07.2021 відкладено розгляд справи на 02.08.2021 у зв`язку із неявкою учасників та повторним витребуванням доказів. 02.08.2021 розгляд справи відкладено на 25.08.2021 у зв`язку з неявкою відповідача та витребуванням доказів.

       Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області №137/628/21 від 18.06.2021, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення (здійснення виконавчих дій) за виконавчим написом №6558 від 08.02.2021 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості у розмірі 26944,97 грн, яке здійснюється у виконавчому провадженні №65645644 заступником начальника Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Фігурою Валерієм Миколайовичем.

Від представника відповідача директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Яворського Р.І., до початку судового засідання, надійшла заява про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України.

Представник позивачки-адвокат Зубань О.О. подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив винести по справі рішення, врахувавши подану відповідачем заяву про визнання позову.

Від третьої особи Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив на позов не подав.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису від 08.02.2021 №6558 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. запропоновано стягнути з ОСОБА_2 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» на підставі договору факторингу №13062019 від 13 червня 2019 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №0931690680 від 16 червня 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_2 у розмірі 26944,97 грн (а.с.14).

Згідно постанови від 03.06.2021 на виконанні у Літинському районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження ВП №65645644 щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів на підставі виконавчого документа виданого ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із місту зазначеного виконавчого напису видно, що нотаріус при його вчиненні керувався ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.

Так, за змістом ст. 87-88 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України; нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статті 89-91 ЗУ «Про нотаріат» визначають зміст виконавчого напису, порядок стягнення за виконавчим написом, строк пред`явлення виконавчого напису до примусового виконання.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік), визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Пункт 2 Переліку, доповнений Постановою КМУ «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №662 від 26.11.2014 року.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У зв`язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Суд приймає до уваги також роз`яснення, котрі містяться у пункті 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року за № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», за змістом котрих визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З урахуванням положень статей 15-16, 18 ЦК України, статей 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87-88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14.03.2019 року у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 року у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У межах даних пред`явлених позовних вимог суд, враховуючи також вищенаведені приписи, приходить до висновку про те, що вказана у виконавчому написі, вчиненому 08.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрованим у реєстрі за №6558, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості у розмірі 26944,97грн, не може вважатися обґрунтованою, що дає підстави вважати, що цей приватний нотаріус при вчиненні зазначеного виконавчого напису не перевірив, чи подано на обґрунтування стягнення документи, згідно котрих стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з виконавчого напису не зрозуміло де взявся борг саме у такому розмірі, відсутній розрахунок боргу, не зрозуміло, яка саме комісія нараховувалась, у виконавчому написі йде мова про кредитний договір від червня 2017 року, а звернувся відповідач до нотаріуса в 2021 році, тобто після спрливу строків позовної давності.

В порядку, визначеному ст. 84 ЦПК України, позивачем подавались до суду клопотання про витребування судом від відповідача та від приватного нотаріуса Остапенко Є.М. доказів, а саме: належним чином завірених копій документів, на підставі яких посвідчувався виконавчий напис №6558 від 08.02.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.

Дані клопотання позивача були задоволені, і ухвалами суду вказані документи витребовувись від відповідача та від приватного нотаріуса Остапенко Є.М.

Разом з тим, відповідачем та приватним нотаріусом Остапенко Є.М. зазначені документи суду надані не були.

Суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з вимогами, визначеними ч.ч. 6,7 ст. 81 ЦПК України доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Крім того, станом на дату вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем виконавчого напису, законодавча підстава для його вчинення, а саме пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», не була чинною, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення вказаного вище виконавчого напису є незаконною.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відповідач визнав позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Виходячи із наведеного, суд задовольняє позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, заступник начальника Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Фігура Валерій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, в тому числі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма передбачена ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи, що відповідачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» визнано позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви.

З урахування того, що позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору у розмірі 681,00 грн. (454,00 грн. + 227,00 грн.), суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача інші 50 відсотків судового збору, що дорівнює 681,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 81, 89, 141, 142, 206, 247, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

                                                В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виконавчий напис №6558 від 08.02.2021р. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 26944,97 грн, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Повернути ОСОБА_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Головного управління казначейства у Вінницькій області повернути сплачений ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, відповідно до квитанції філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» від 16.06.2021 №75 та у сумі 227 (двісті двадцять сім) гривень, відповідно до квитанції філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» від 16.06.2021 № 76.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул.. М.Стельмаха, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, номер свідоцтва 7921, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Третя особа: Заступник начальника Літинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Фігура Валерій Миколайович, адреса: 22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Героїв Чорнобиля, будинок 17.

Суддя : Верещинська Я. С.