КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-2739/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
заочне
20 серпня 2010 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі Хомутовій О.Ю.
за участю позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Макіївки про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади міста Макіївки про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті ОСОБА_2 вона фактично прийняла спадщину, що відкрилася, але не оформила це юридично.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалась на обставини, наведені у заяві, та зазначила, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 червня 1957 року належала ? частина жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. За життя 10 червня 1992 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно заповідала в рівних частках їй та її брату – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті відкрилась спадщина у вигляді належного останній домоволодіння. У відповідності із заповітом від 10 червня 1992 р. спадкоємцями майна померлої в рівних частках є вона та її брат ОСОБА_3 Других спадкоємців немає. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3. Однак прийняти спадщину за заповітом вона позбавлена можливості, оскільки на спірне майно спадкоємець юридично не набула права власності. Посилаючись на вказані обставини просить суд встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом.
Представник відповідача - територіальної громади м. Макіївки, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, від нього не надійшло повідомлення про причину неявки, тому суд, враховуючи згоду позивача, вважає необхідним відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України), суд встановив наступне.
На підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-10255 від 10 червня 1957 року ОСОБА_2 належить ? частина домоволодіння АДРЕСА_1.
За даними технічного паспорту виготовленого службовими особами комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки", які діяли в межах своїх повноважень, на земельній ділянці розташовані: індивідуальний житловий будинок садибного типу по плану літера “Б-1”; надвірні побудови: сарай, убиральня, огорожа.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у віці 93 років, про що зроблено актовий запис № 13, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим міськім відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у вигляді належного останній вищезазначеного нерухомого майна.
Згідно з приписами ст. 1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Від імені спадкодавця ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 державним нотаріусом Макаровою Н.І. був посвідчений заповіт 10 червня 1992 р. на ім’я ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на все майно, який не змінявся і не скасовувався.
Процедурою видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, визначеною у розділі 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг в Реєстру прав власності (п. 216).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, про що в книзі записів актів про смерть Міського відділу реєстрації актів громадянського стану м. Макіївки зроблено актовий запис № 1968.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно повідомлення Третьої макіївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Таким чином, правовідносини виникли до набуття законної сили ЦК України (2003 р.), під час дії норм ЦК УРСР (1963 р.).
Згідно п. 5 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України (2003 р.), який набув сили з 1 січня 2004 року, передбачено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також для спадщини, яка відкрилася але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цім кодексом.
Відповідач визнав факт того, що позивачка фактично вступив в управління спадковим майном – спірним домоволодінням.
У суду не має підстав ставити під сумнів цю обставину, оскільки вона підтверджена іншими доказами.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2, інших спадкоємців немає. За життя спадкодавець постійно мешкала з позивачкою, яка користується спірним домоволодінням та садовою ділянкою по дійсний час, проводила в ньому ремонтні роботи.
Беручи до уваги сутність заявлених вимог і обставини справи, суд вважає за необхідне вирішити дану цивільну справу на підставі законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно положень ст. 549 ЦК України (1963 р.), спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у управління або володіння спадкоємним майном. Зазначені дії повинні бути здійснені протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.
На підставі п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 р. “Про практику розгляду судами України справ про спадщину”, передбачений ст. 549 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою зацікавленої особи або доведеності поважності причини його пропуску. Якщо у встановлений строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкоємне майно, а не про продовження пропущеного строку.
Як передбачено ст. 524, 529 ЦК України (1963р.) спадкування здійснюється, також і по закону, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені в чинність положень ст.60 ЦПК України докази в їхній сукупності, суд приходить висновку, що позивачка фактично прийняла спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524, 529, 549, 560 Цивільного кодексу України 1963 р., суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у вигляді ? частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: