Ссправа №2-588, 20 10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКР АЇН И

04 серпня  2 010 р.                Лохвицький районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судд і-     Хоменко О.А .

                            при секретарі -                                   Дробот О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про поновлення строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 1 січня 2006р. по 31.12.2009р. включно, -

ВСТАНОВИ В:

Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про поновлення попущеного за поважних причин строк для звернення до суду за захистом права на 30% надбавку до пенсії за з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. включно; визнання діяння (  бездіяльність та відмову )  Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області, щодо нарахування і виплати мені щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (  30% надбавки до пенсі ї)  з 01.01.2006р. по теперішній час - протиправними; стягнення Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області не виплачену заборговану державну соціальну 30% надбавку в сумі 6429,60 гр н . за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р .;  стягнення судових витрат в суму 45,50 грн.

Позивач ОСОБА_1  до суду не з’явився, але направив заяву, в якій просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області Туник О .Д . до суду не з'явився, але направив заяву в якій просить справу розглядати без його  участі, позовні вимоги відповідач не визнає.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що він належить до соціальної категорії «  Дитина війни »  і відповідно до ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  з 1.01.2006р. по 31.12.2009р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Свої позовні вимоги позивач (  а. с .  3-4 )  обґрунтовує тим, що Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10 -рп/2008 від 22.05.2008р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Законів України «  Про державний бюджет України на 2006 рік »  та «  Про державний бюджет України на 2007 рік »,  якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »,  на підставі яких йому повинна була нараховуватися соціальна допомога. Позивач вважає, що відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії у 2006-2007 роках, а в 2008-2009 виплачував не повністю. Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 6429,60 грн. за 2006-2009 роки.

Відповідач надіслав письмове заперечення на позовну заяву (  а. с .   19   ),  в якому проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «  Про Державний бюджет України на 2007 рік »,  рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік »  Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, таким чином на період до 09.07.2007р. не поширюється. Відповідач вважає, що в 2008р. пенсії виплачувалися ОСОБА_1  в підвищеному розмірі.

Заслухавши учасників судового засідання та розглянувши матеріали справи, дослідивши і давши оцінку доказам по справі суд прийшов до слідуючого.                                                                      

Суд встановив, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  та інвалідом першої групи по зору загального захворювання (  а. с .  6-8 ).

-2-

Відповідно до ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (  в редакції Закону від 18.11 .2004р. № 219 5-IV, який набрав чинності 01.01.2006р. ) і не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд відмічає, що пунктом 17  ст. 77 та ст. 11 0 Закону України від 20 .1 2.2005р. «  Про державний бюджет на 2006 рік »  дію ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  було зупинено. Пунктом 12  ст. 71 Закону України від 19 .1 2.2006р. «  Про державний бюджет на 2007 рік »  дію ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  також було зупинено. Пунктом 41 розділу II Закону України від 28.12.2007р. «  Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »  положення статті 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 (  справа про соціальні гарантії громадян )  визнано таким, що не відповідають Конституції України (  є неконституційними )  положення, зокрема, пункту 12  ст. 71 «  Про Державний бюджет на 2007 рік ».  Відповідно до ч. 2 ст. 15 2 Конституції України закони, інші правові акти або ї х окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про ї х неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09.07.2007р. не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09.07.2007р. по 31.1 2.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »,  державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних в исновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «  Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. З ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «  Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »  є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсу т ність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van d u yn v. Home Office (Case 41/74 van duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «  Про загальнообов'язкове пенсійне страхування »  для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь - якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «  Про соціальний захист дітей війни »,  оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «  Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «  Про Пенсійний фонд України »,  здійснює свої повноваження на підставі пункту 15  даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «  Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »  рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями

                        -3-

 Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем-проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області є належним відповідачем по даній справі.

З 01.01.2008р. по 31.12.2009р. позивачу було нараховано та виплачувалося зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №1 0-рп2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (  кон-ституційності )  окремих положень ст. 65 розділу 1,  пунктів 6 1,  62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «  Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »  і 10 1 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (  конституційност і)  положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24- 10 0 розділу 2 Закону України «  Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »   (  справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (  є неконституційним )  положення п. п. 41 розділу 2 Закону України «  Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч. 2 ст. 15 2 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008р. УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »  в редакції, яка діяла до 01.01.2008р .,  оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «  Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »,  ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »,  нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008р .,  тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «  Про соціальний захист діт е й війни »  в редакції від 01.01.2008р .,  з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України «  Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України »,  діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. задоволенню не підлягають.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1  в позовній заяві просить суд поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду для захисту своїх прав, при цьому не вказав ці поважні причини, які призвели до пропуску, передбаченого діючим законодавством, строку.

Суд відмічає, що згідно ст. 256 Ц К України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України передбачила, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд приходить до висновку з врахуванням того, що позивачем не зазначені причини пропущення позовної давності, про неможливість захисту порушеного права ОСОБА_1  Суд визнає за розумне застосувати позовну давність і рахувати позовні вимоги в межах періоду в три роки з дня звернення позивача до суду, тобто з 06.07.2007р. по 31.12.2009р. Суд також зазначає, що пунктом 17 ст. 77 та ст. 11 0 Закону України від 20 .12 .2005р. «  Про державний бюджет на 2006 рік » дію ст. 6 Закону України «  Про

                            -4-

соціальний захист дітей війни »  було зупинено. Вказаний Закон в подальшому скасований не був і не визнавався неконституційни м.  При таких обставинах вимоги позивача у випадку визнання судом поважними причини пропущення позовної давності задоволенню за період з 2006р. по 06.07.2007р. не підлягали.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. ст. З, 6 Закону України «  Про соціальний захист дітей війни »,  Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 1 0-рп/2008 від 22.05.2008р .,  Законом України «  Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »,  Законом України «  Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини »,  ст. ст. 256-268 ЦК України, ст. ст. 10 , 11 , 15 , 79-89, 12 3, 13 0, 2 - 09, 212- 216 , 218, 294 ЦПК України, суд –

РІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про поновлення строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 1 січня 2006р. по 31.12.2009р. - задовольнити частково.

Відмовити в поновленні пропущеного строку для звернення до суду, застосувавши позовну давність, визнавши позовні вимоги в межах періоду в три роки з дня звернення позивача до суду, тобто з 06.07.2007р. по 31.12.2009р.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю  АДРЕСА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «  Про загальнообов'язкове пенсійне страхування »  та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12 .2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

В іншій час т ині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, в сумі 45,50 гр н .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Лохвицького районного суду в 10 -ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд протягом 20 днів.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті і виготовлено суддею на комп’ютері.

СУДДЯ     О.А. Хоменко