У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів: Кривобокової Н.М.,Хруняка Є.В.,
з участю: прокурора Лободіної О.С.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, відповідно до вимог ст. 89КК України раніше не судимого, -
засуджено за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст.69КК України на 1рік 6 місяців обмеження волі.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, гр. України, із неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого, 22.06.2009р. Івано- Франківським міським судом за ст. ст.289ч.2 та185 ч.3, КК України на 5 років позбавлення волі, і, згідно ст.75КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3роки,-
засуджено за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
________________________________________________________________________
Справа № 11-428/2010р. Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.
Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач: Томенчук Б.М.
На підставі ст.71 КК України йому частково приєднано не відбуте покарання за вироком суду від 22.06.2009р. і остаточно визначено покарання 6 років позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обом засудженим змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, а строк відбування покарання їм постановлено рахувати з 11 червня 2010року.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за те, що 15.02 2010р. вони повторно, за попередньою змовою між собою, проникли в підвальне приміщення будинку АДРЕСА_3, яке належить громадянину ОСОБА_5, звідки таємно викрали майно потерпілого, а саме, металевий інвентар, на загальну суму 166,10 гривень.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає вирок незаконним та необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом було грубо порушено кримінально-процесуальне законодавство, а також призначено надто суворе покарання. Зокрема, суд у вироку зазначив ту обставину, що нібито він раніше судимий за вчинення корисливого злочину, хоча, згідно ст.89КК України, він раніше не судимий. Також суд належним чином не роз’яснив йому зміст ст.299КПК України. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_4 також, не заперечуючи своєї вини у вчиненому, в апеляції зазначає, що вирок суду щодо нього є незаконним, так як суд при призначенні покарання не врахував ряд факторів, а саме, його стан здоров’я, позитивну характеристику, допомогу слідству, його щиросердечне каяття, а також що викрадені речі повернуто потерпілому. Крім того вважає, що судом не було забезпечено йому право на захист. Просить вирок суду скасувати та призначити йому більш м’яке покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про законність та обґрунтованість вироку, пояснення засуджених та їх захисників, які підтримали подані апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а ОСОБА_3 до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненому відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних досудовим слідством та належно досліджених і правильно оцінених в судовому засіданні доказах і в апеляціях не оскаржуються.
Кваліфікація їх неправомірних дій за ст. 185 ч.3 КК України також відповідає встановленим судом обставинам.
Як вбачається із матеріалів справи, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні засуджені, не заперечуючи своєї вини у вчиненому, давали пояснення добровільно без будь якого на них тиску. Їх показання також підтверджуються показаннями, потерпілого та матеріалами справи.
Покликання засуджених про те, що ніби - то їм не було забезпечено право на захист спростовуються їхніми ж показаннями в судовому засіданні де вони, визнаючи свою вину у вчиненому, погодилися на слухання справи у відсутності захисників, а також в порядку ст.299КПК України. Зауважень на протокол судового засідання обидва засуджені не подавали.
Колегія суддів не вбачає жодних підстав вважати, що судове слідство під час слухання даної справи було проведено з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки хоч суд і зазначив у вироку обставини, які пом’якшують покарання, однак при призначенні покарання не усі та не в повній мірі вони були враховані зокрема, стан здоров’я засуджених, що ОСОБА_3 являється інвалідом 3 групи і, згідно акту судово-психіатричної експертизи, виявляє ознаки розумової відсталості легкого ступеня, а ОСОБА_4 перебуває на обліку в ОКПНД з діагнозом гіперкінетичний розлад поведінки. Судом також не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, суму спричиненої шкоди, яка повернута потерпілому, і що останній жодних претензій до засуджених не має. Враховуючи вищевказані пом’якшуючі обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливає на пом’якшення покарання, колегія суддів вважає за можливе застосувати до засудженого ОСОБА_3 ст.69КК України, та призначити покарання більш м’якого виду, не зазначеного у санкції ст. 185 ч.3 КК України у вигляді арешту, а ОСОБА_4, на підставі вимог ст.71 КК України остаточно призначити покарання у виді 5років 1 місяць позбавлення волі.
Крім цього, суд у вироку зазначив ту обставину, що нібито ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення корисливого злочину.
Відповідно до вимог ст.89КК України такими, що не мають судимості визнаються особи засуджені відповідно до ст.75КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину.
Покликання засудженого ОСОБА_3 про те, що суд у вироку безпідставно зазначив ту обставину, що нібито він раніше судимий за вчинення корисливого злочину, колегія суддів вважає обґрунтованими. Із матеріалів справи вбачається, що 08.06.2005р. його було засуджено Івано - Франківським міським судом за ст.185 ч.3 КК України на 1 рік позбавлення волі і, згідно ст.75КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1рік, а тому зазначену обставину із мотивувальної частини вироку слід виключити.
Керуючись ст.ст.365,366, 367 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_4 задовольнити, а ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2010 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.
Пом’якшити ОСОБА_3 покарання за ст.185ч.3КК України із застосуванням ст.69КК України на 6(шість) місяців арешту, зарахувавши йому у строк відбування покарання перебування під вартою з 11.06.2010року.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення корисливого злочину.
ОСОБА_4 залишити покарання призначене судом першої інстанції за ст. 185 ч.3 КК України і, на підставі ст.71КК України, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком суду від 22.06.2009р. та остаточно призначити йому покарання 5(пять) років 1 місяць позбавлення волі.
В решті даний вирок залишити без змін.
Судді: Б.М. Томенчук
Н.М. Кривобокова Є.В. Хруняк
Згідно з оригіналом
Суддя Б.М. Томенчук