Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року справа № 542/755/21

провадження № 2/542/355/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

з участю представника позивача, адвоката - Плішкіна Ю.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката - Борсука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області, Новосанжарської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

05.05.2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новосанжарською держаною нотаріальною конторою 25 липня 2000 року, зареєстроване у реєстрі за № 2349, на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 стосовно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебувало в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях Ілліча», та визнати недійсним розпорядження голови Новосанжарської районної державної адміністрації № 125 від 26 лютого 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 розміром 5,03 га із земель колективної власності відповідно до «Схеми поділу колективної власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 237729, виданий 22.12.2005 року за № 010554500143 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Новосанжарської райдержадміністрації від 26 лютого 2004 року № 125 на земельну ділянку площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, що знаходиться на території Стовбино-Долинської сільської ради, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та визнати недійсною державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (дата реєстрації 27.02.2018 року, номер запису про право власності 25092532);

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті лишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та із права на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Згідно заповіту від 15.10.1991 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно внуку ОСОБА_4 , але за життя останній отримати правовстановлюючі документи на власне ім`я не встиг, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка, як дружина, прийняла спадщину після померлого в четвертій Полтавській держнотконторі.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала в колективній власності КСП «Шлях Ілліча» і належала ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки Новосанжарською районною державною нотаріальною конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа. Заява про прийняття спадщини була подана відповідачем по справі ОСОБА_1 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.07.2000 року на її ім`я на спадкове майно - право на земельну частку (пай) площею 4,95 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП «Шлях Ілліча», що належало померлій у відповідності до сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0150702.

На підставі виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.2000 року Новосанжарською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 125 від 26.02.2004 року, яким їй у власність передано земельну ділянку (пай) № 523 розміром 5,03 га із земель колективної власності відповідно до «Схеми поділу колективної власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому на підставі згаданого розпорядження голови Новосанжарської РДА ОСОБА_1 отримала на своє ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 237729 від 22.12.2005 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.07.2000 року було видано на ім`я ОСОБА_1 помилково, а значить підлягає визнанню недійсним, що вимусило її звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.05.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.07.2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Плішкін Ю.С., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Новосанжарської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав заяву № 1112/01-16 від 18.08.2021 року про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Новосанжарської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, електронною поштою надіслав заяву від 25.08.2021 року про розгляд справи за його відсутності, позов визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься її відзив на позовну заяву, в якому вона прохає справу розглядати без її участі, у задоволенні позову просить відмовити повністю та врахувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Борсук В.В., в судовому засідання проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві ОСОБА_1 на позовну заяву.

Представник відповідача - Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову до суду не надано.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0150702, який зареєстровано Новосанжарською районною державною адміністрацією в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 2778 від 12.12.1996 року, ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Відповідно до відмітки у сертифікаті про зміни, які вносяться до сертифікату у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай), право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.07.2000 року (а.с. 26).

Згідно заповіту від 15 жовтня 1991 року, посвідченого виконавчим комітетом Стовбинодолинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 57, ОСОБА_3 заповіла «…все своє майно, жилий будинок з допоміжними будівлями…» своєму внукові ОСОБА_4 (а.с. 13).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.01.1997 року (а.с. 9).

ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 27.08.1977 року (а.с. 20).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 01.09.2009 року (а.с. 8).

Як вбачається з постанови Державного нотаріуса Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 161/02-14 від 13.02.2021 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 50/2010. Заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 подали дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 . Спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_2 . 07.04.2010 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Цією постановою нотаріусом відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях Ілліча» і належала ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на це майно Новосанжарською державною нотаріальною конторою 25 липня 2000 року за реєстровим № 2349 видано свідоцтво про право на спадщину іншому спадкоємцю (а.с. 12).

З свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВК № 970583 від 2000 року (число і місяць не вказано), посвідченого в.о. державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 2349, вбачається, що спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях Ілліча» Новосанжарського району Полтавської області і належить померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0150702, виданого Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області 12.12.1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 2778 від 12.12.1996 року (а.с. 51).

Розпорядженням голови Новосанжарської РДА Полтавської області № 125 від 26.02.2004 року ОСОБА_1 передана у власність земельна частка № 523 розміром 5,03 га із земель колективної власності відповідно до «Схеми поділу колективної власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 24, 25).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 237729, виданого Новосанжарським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010554500143, вбачається, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5323486400:00:001:0523 площею 5,03 га, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323486400:00:001:0523 площею 5,03 га, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване 27.02.2018 року за номером запису про право власності 25092532 (а.с. 15, 16).

Відповідно до нотаріально посвідченої виконкомом Стовбинодолинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області розписки від 08.07.1998 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , є спадкоємцями після померлої ОСОБА_3 , пропустили встановлений законом шестимісячний строк прийняття спадщини, на спадщину не претендують і в суд по цьому питанню звертатися не будуть (а.с. 78).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК України РСР, у разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, відносини спадкування регулюються ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилась після 1 липня 2003 року й не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до статей 529-530 ЦК УРСР.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року встановлювався строк для прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що і є часом відкриття спадщини, отже з цього часу почався шестимісячний строк на прийняття спадщини, який закінчився до вступу нового ЦК України в дію з 01.01.2004 року, тому щодо правовідносин успадкування земельної частки (паю), яка належала померлій ОСОБА_3 , повинні бути застосовані норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснювалось за законом та за заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 529, ст. 530 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належала також дитина померлого, яка народилась після його смерті. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликались до спадкування, успадковували у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 531 ЦК України (в редакції 1963 року) до числа спадкоємців за законом належали непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковували нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликалась до спадкоємства.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії слід було вчинити протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини, спадкове майно за правом спадкоємства переходило до держави.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я відповідачки ОСОБА_1 недійсним. Аналогічний висновок закріплено у Постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 414/811/17.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новосанжарською держаною нотаріальною конторою 2000 року, зареєстроване у реєстрі за № 2349, на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 стосовно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебувало в колективній власності КСП «Шлях Ілліча» Новосанжарського району Полтавської області, видане особі, яка не має права на спадкування, так як існував заповіт на чоловіка позивача, тому суд вважає, що воно має бути визнане недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно ст. 18 вказаного Закону - за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту(у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно ст. 26 вказаного Закону - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» - на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. В протилежному випадку дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.

Крім того, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися виключно у випадках, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, та за умови відмови нотаріусом у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а саме у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено факт прийняття спадщини позивачем, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новосанжарською держаною нотаріальною конторою 25.07.2000 року на ім`я ОСОБА_1 , повинно бути визнане недійсним, тому і вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Новосанжарської РДА № 125 від 26.02.2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (паю), визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 237729, та визнання недійсною державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25092532 від 27.02.2018 року, є похідними, а тому підлягають задоволенню.

30.06.2021 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила врахувати пропуск позивачем строку позовної давності. Суд вважає, що немає правових підстав для застосування такого строку.

Позивач не ставить питання про стягнення судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 216, 1301 ЦК України,ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 529-531, 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ЗУ «Про нотаріат», суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області, Новосанжарської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Позов ОСОБА_2 до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області, Новосанжарської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсною державну реєстрацію права власності та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новосанжарською держаною нотаріальною конторою 25 липня 2000 року, зареєстроване у реєстрі за № 2349, на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 стосовно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 4,95 в умовних кадастрових гектарах, що перебувало в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях Ілліча», та визнати недійсним розпорядження голови Новосанжарської районної державної адміністрації № 125 від 26 лютого 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 розміром 5,03 га із земель колективної власності відповідно до «Схеми поділу колективної власності КСП «Шлях Ілліча» на території Стовбино-Долинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 237729, виданий 22.12.2005 року за № 010554500143 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Новосанжарської райдержадміністрації від 26 лютого 2004 року № 125 на земельну ділянку площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, що знаходиться на території Стовбино-Долинської сільської ради, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та визнати недійсною державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (дата реєстрації 27.02.2018 року, номер запису про право власності 25092532).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 17 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право власності на земельну ділянку площею 5,0310 га, кадастровий номер 5323486400:00:001:0523, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Новосанжарська державна нотаріальна контора Полтавської області, місцезнаходження: площа Перемоги, 11, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300;

відповідач: Новосанжарська селищна рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко

Повний текст рішення суду виготовлено 31 серпня 2021 року.