ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" серпня 2010 р. м. Київ К-18878/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Панченка О.Н. (доповідача),
суддів: Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
Чумаченко Т.А.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року
у справі №2-а-3814/08/2570
за позовом ОСОБА_1
до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України,
за участю третьої особи –квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова,
про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (далі –Комісія з контролю за розподілом житла, відповідач) про визнання протиправним та скасування протоколу засідання Комісії з контролю за розподілом житла від 27 лютого 2008 року №123 в частині ненадання житла та зобов’язання відповідача забезпечити ОСОБА_1 належним житловим приміщенням для постійного проживання в м. Чернігові.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Роз’яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції загальних судів за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла №123 від 27 лютого 2008 року військовослужбовцям було розподілено 166 квартир, які розташовані АДРЕСА_1 (а.с. 128).
Позовні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що вище вказаним протоколом відповідача його було позбавлено житла АДРЕСА_1, чим порушено право на житло визначене статтями 47, 48 Конституції України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема статтею 15, передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що випливають із цивільних, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв’язку з незабезпеченням позивача конкретним житлом як військовослужбовця.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що даний спір не є адміністративним, оскільки захист права конкретної фізичної особи на одержання конкретного житла є не публічним, а приватноправовим спором, тому компетенція адміністративних судів на нього не поширюється.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року ґрунтуються на об’єктивно встановлених обставинах у даній справі і постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, згідно із ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, скасуванню або зміні не підлягають.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Н. Панченко
Судді: В.В. Малинін
О.Ф. Ситников
Т.А. Чумаченко
І.В.Штульман