АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 9343/2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Кузнєцова О.Ю.
Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року серпня місяця 21 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Прядкіної О.В.
Суддів Пилипчук Л.І., Дряниці Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою , Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві
на постанову Октябрського районного суду м.Полтави суду від 18 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про зобов’язання здійснити нарахування державної соціальної допомоги дитини війни.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави суду від 18 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві щодо не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 30 вересня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З постановою суду не погодився начальник Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві , надавши апеляційну скаргу, в якій прохає її скасувати з підстав порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії громадян, які мають статус дітей війни. У зв’язку з цим відповідно до ст.6 цього Закону має право на отримання державної соціальної допомоги у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
У період 2007-2009 років державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалася.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому вірно виходив з того, що не нарахування та, відповідно, невиплата позивачу державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 30 вересня 2009 року є протиправною.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
Таким чином, задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У пунктах 5,6 резолютивної частини вказаного судового рішення зазначено, що положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при вирішенні спорів, що виникли дії положень закону, який визнаний неконституційним.
З огляду на наведені вище мотиви, починаючи з 22 травня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
А тому посилання в апеляційній скарзі на положення Постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року безпідставні, оскільки відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо вимог про нарахування і виплату допомоги у 2009 році, то статтею 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно дія ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не поширюється на спірні відносини.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування величини мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування» для нарахування розміру виплат, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то при розрахунку 30 % доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" .
Посилання відповідача на правомірність своїх дій через відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не прийнято судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів органам Пенсійного фонду України для виконання покладених на них обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Доводи апеляційної скарги не містять нових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303, 304-1, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві - відхилити.
Постанову Октябрського районного суду м.Полтави суду від 18 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
/ Підписи /
З Оригіналом згідно :